Частина 3. Моє тіло – не ваше діло

Після зміни в риб'ячій лікарні Аріана страшенно втомилася. Вона не відчувала ані рук, ані хвоста. Русалка повільно пливла вулицею і міркувала про те, як важко доводиться Мілені. Як їй вдається щодня бачити всі ці страждання, кров, вивернуті назовні тельбухи, але при цьому залишатися доброю та чуйною?

Виявляється, її м'якотіла у всіх сенсах сестриця сильніша за духом, ніж сама Аріана. Вона день у день працює на такій пекельній роботі, та ще й безкоштовно. Тут жодних розваг у клубах не захочеться. І ця безглузда гулька на голові. Тепер зрозуміло, чому Мілена до неї так звикла: лікарня – не місце для розпущеного волосся.

Думки Аріани перервав тихий сміх за спиною. Позаду пливли дві гламурні стерляді – однокласниці Мілени. Принцеса прислухалася і зрозуміла: вони обговорюють її!

– Подивися, як наша ламантиниха вирядилася, – тихенько, але так, щоб Аріана почула, хихотіла одна з рибин. – Не інакше, на побачення до своїх улюблених гребінців зібралася. Зараз прийде додому і тріскатиме за обидві щоки. Товстуха – вона і в модному корсеті товстуха!

Стерляді залилися гучним сміхом. Вони знали, що Мілена нічого їм не зробить, тому регулярно знущалися з пухкенької русалки. Але на цей раз щось пішло не так.

– Повтори, що ти сказала! – Аріана повернулася до гумористок і вп'ялася в них поглядом, який метав блискавки.

– Ой, дивіться, хто заговорив! – знущально пропищала сміливіша стерлядь. – Ти, виявляється, ще й глуха. Витягни гребінці з вух, може краще чутимеш, товстуха!

– Ах, товстуха! – У Аріани налилися кров'ю очі і стиснулися кулаки. – Ну так підійди ближче і скажи мені це ще раз. В обличчя. Чи боїшся?

Одна зі стерлядей запідозрила недобре. Раніше Мілена ніколи так не поводилася: завжди ковтала знущання і мовчки зносила образи. А тут така зміна. Вона з побоюванням тицьнула подругу в бік, намагаючись попередити. Але та не звернула на поштовх уваги. Азарт буллінга захопив її і затьмарив інстинкт самозбереження. Стерлядь підпливла до Аріани і з незворушним виглядом пропищала русалці в обличчя:

– Ти – товстий тупий ламантин!

Це було останньою краплею. Кулак Аріани блиснув у воді і пройшовся по вищереній морді стерляді. Оглушена риба відлетіла в бік своєї розумнішої подружки, яка тієї ж миті з диким вереском попливла за обрій. Русалка не стала її наздоганяти, а підскочила до своєї жертви. Та ледь отямилася від шоку. Аріана притиснула стерлядь до каменя і, дивлячись прямо у витріщене від страху око, грізно заговорила:

– Ані ти, ані твоя подружка більше ніколи не пискніте у мій бік. Нагадаю: мій батько – король Водяник. І якщо я йому хоча б натякну на те, що ти неповажно висловлюєшся про мою зовнішність, можеш попрощатися зі своєю кар'єрою моделі. Хоча мені навіть не потрібно звертатися до батька, я сама витрушу з тебе всю ікру – нічим буде в клубах карасів спокушати! Зрозуміло?

Налякана стерлядь енергійно затрясла мордою. Аріана послабила хватку, і нещодавно хорта рибина, кинулася навтьоки, як перелякане жабеня. 

***

Тим часом Мілена сиділа у своїй кімнаті, тріскала гребінці і плакала. Але вже не через випадок на заводі. Причина була іншою. Після закінчення робочого дня вона вирішила розвіятись і вперше за всі свої сто вісімнадцять років пішла до клубу, де зазвичай розважалася її сестра.

Спочатку все йшло добре. З порога її зустріли три форелі – подружки Аріани та потягнули за VIP-столик. Вони безперервно реготали та обговорювали вбрання навколишніх риб. Мілена спочатку почувала себе скуто. Але після пари коктейлів розвеселилася і попливла на танцпол. Русалка відривалася, як ніколи. Вона знала, що чудово виглядає, що ніхто не сміятиметься, дивлячись на її рухи, а тому повністю розслабилася і віддалася танцю.

Але тут залунала повільна пісня. До дівчини підплив білий амур – синок річкового олігарха. Він нахабно окинув русалку поглядом і запропонував потанцювати. На відміну від сестри, Мілена не знала, що від таких типів варто триматися подалі. Їй приділив увагу залицяльник. Тож русалка із задоволенням погодилася на танець. І невдовзі про це пошкодувала.

Не минуло й десяти секунд, як плавець білого амура опустився з талії Мілени у район луски. Русалка подумала, що він просто зісковзнув, повернула плавець на місце і сором'язливо посміхнулася. Білий амура розцінив це, як сигнал до дії. Він безцеремонно схопив дівчину за випуклу частину луски і спробував поцілувати. Мілена з жахом відштовхнула кавалера. Він здивовано глянув на неї і нахабно промовив:

– Ну чого ламаєшся, Аріана? Сама погодилася зі мною потанцювати, хоч завжди відмовляла. Я ж бачу, що тобі подобаюся. Ходімо у приватну кімнату, продовжимо спілкування, – хтивий погляд білого амура говорив про те, що він явно має на увазі не розмови.

На пару вже звернув увагу увесь клуб. Навіть музику діджей-бубир зробив тихіше. Усі чекали, що відповість русалка. І Мілена відповіла. Причому сама здивувалася своєї сміливості:

– Що це ти про себе уявив? Мерзенний, невихований нахаба! Та з тобою жодна дівчина не захоче танцювати! Я погодилася тільки з жалості, і одразу про це пошкодувала. Знаєш що? Іди ти… у свою приватну-кімнату сам!

З цими словами Мілена розвернулася і на очах у приголомшеної публіки гордо випливла з клубу.

Але щойно зосталася на самоті, русалка гірко заплакала. Вона досі відчувала на собі мерзенні плавці і відчувала смердюче дихання амура. Краще все життя просидіти під замком, ніж пережити це ще раз. Мілена зрозуміла, як важко доводиться Аріані з її красою. Напевно, до неї такі типи чіпляються регулярно. Тому сестра така строга і різка.

Повернувшись додому, Мілена все ще не могла заспокоїтись. Вона вирішила зняти стрес звичним способом – захом'ячити дюжину морських гребінців. Для русалок вони, як для людей – тістечка: ласощі дуже смачні, але надто калорійні. Аріана обходила їх десятою дорогою, щоб не зіпсувати фігуру. А ось Мілена уплітала за обидві щоки, чим завжди дратувала сестру.