36

…Те що напередодні трапилося з приятелем Тарасом неабияк зачепило за живе Едика. Випадок з нетверезим другом змусив чоловіка пригадати й своє минуле. Воно ж було ох, яке неприглядне й непросте. Свого тата чоловік практично й не пригадує. А те що залишилося в пам’яті, так це нескінченні брутальні сварки вдома, між завше п’яним батьком та заплаканою матір’ю.

Після загадкового зникнення татка-алкоголіка, мама з підірваним, життєвими негараздами, здоров’ям промучилася на цім світі недовго. Померла сердешна коли Едику лишень виповнилося шістнадцять, залишивши сина фактично наодинці з суворою та нелегкою дорослою реальністю. Близьких родичів у них в селі не було, а сусіди й просто односельці не надто прихильно ставилися до їхньої непутящої сім’ї.

Доводилося давати собі раду з усіма проблемами і клопотами самотужки. Спершу у хлопця це здається виходило досить непогано. Закінчив сільську школу з доволі таки пристойними оцінками. Відразу ж подався навчатися в районний ліцей, а заодно зумів на заочно поступити ще й в один з львівських університетів. У вільні від справ хвилини парубок сповна віддавався улюбленому заняттю – малюванню. Хист до малярства у Едика прокинувся ще в ранньому дитинстві. Відтоді хлопчик не випускав з рук олівця, переносячи на папір все що тільки потрапляло йому на очі. З часом наївні замальовки та невмілі ескізи малого ставали все досконалішими й вправнішими і згодом ці здібності юного художника-самоучки мали всі шанси перетворитися на справжній мистецький талант. Однак не судилося і саме потяг до малювання та заочне навчання у Львові й зіпсували все подальше життя юнака.

В те незабутнє літо Едик приїхав в королівське місто, щоб скласти заліки після чергового навчального семестру. На одній із консультацій він вперше й зустрівся з Ларисою. Молода незнайомка миттєво вразила хлопця своїм зовнішнім виглядом. В ній дивовижним чином поєднувалися ніжний подих безтурботної юності, сліпуче сяєво неповторної дівочої вроди, неймовірна гармонія чаклунського погляду світло-карих очей, звабливої посмішки рожевих вуст і милозвучного голосу, що дзвенів мов срібні дзвоники.       

Не в змозі стримати своє захоплення юнак підійшов до дівчини та зробив їй невмілий комплімент. Незнайомка відповіла на це тихим «дякую» і він підбадьорений цим одним-єдиним словом, набрався сміливості й представився та запропонував сходити разом на каву. Так вони познайомилися, заприязнилися, й промайнуло всього лише кілька днів, як не помітно стали друзями нерозлийвода.

Однак дружба між молодим хлопцем та дівчиною річ вельми своєрідна. Обоє незчулися, як звичайні невинні зустрічі перетворилися на романтичні побачення, що почали чомусь неодмінно закінчуватися палкими і жагучими поцілунками. Якийсь тиждень часу такого пристрасного безумства вистачило щоб Едик закохався в Ларису до повного безпам’ятства. Як натура творча парубок віддався цьому казковому почуттю сповна, всіма фібрами своєї душі і всіма клітинками тіла.

Дівчина спершу відповіла юнакові взаємністю, і вони навіть почали будувати плани на спільне майбутнє. Однак не склалося і виною всьому було жалюгідне соціальне становище хлопця. Батьки Лариси, якісь заможні і впливові цабе міста, швидко і головне наглядно переконали доньку в тому, що він їй не пара. Мовляв що можна взяти з такого задрипаного безхатченка як Едик. Яким чином він збирається забезпечувати в подальшому її і їхню молоду сім’ю. І взагалі, які у них перспективи на майбутнє, невже вона вірить в те, що цей сільський маляр-самоучка здатен чогось досягнути.

Аргументи мабуть видалися дівчині настільки серйозними, що вислухавши батьків вона рішуче розірвала всілякі стосунки з парубком. Лариса бездушно розтоптала всі мрії, надії і сподівання Едуарда, хоча ще зовсім недавно так гаряче зізнавалася в своїх почуттях і клялася в вічній вірності. Розчавлений підлою зрадою коханої, котру він буквально боготворив, хлопець не придумав нічого кращого як залити своє горе добрячою порцією спиртного. Напевне гени батька-п’янички проявили себе, хоча юнакові було тоді так боляче й гірко, що навіть згадувати тепер не хочеться.

Скільки тривало алкогольне затьмарення Едик сказати не може. За той час що парубок розганяв горілкою своє розчарування, відчай і зневіру його вигнали і з ліцею, і тим паче з університету. Коли трішки отямився, то виявилося що він втратив все, що лише мав. Парубок залишився біля розбитого корита, з нездоланним потягом до спиртного і твердим переконанням що весь світ лайно, а він безпорадній нікчема та бовдур.

Ось так Едик і існував, нерідко заливаючи свій смуток та самотність черговою порцією міцного самогону. Ніяких планів на майбутнє звісно ж не будував, лише радів новому ранку, ніскільки не задумуючись над тим, яким же буде прийдешній вечір. І лише несподівана поява Русалки розірвала ці липкі тенета невір’я і презирства до самого себе і всіх тих хто його оточував. Наче якийсь небесний ангел, Христина владно перевернула все з ніг на голову та змусила чоловіка згадати тим ким він був в минулому. Вона вдихнула в Едика впевненість у собі, своїх силах і талантові. А ще насправді покохала його, і дозволила йому кохати її…