35

…Нічне сновидіння, котре навідалося до неї, відразу після від’їзду коханого Едика. ніяк не давало спокою Христині. Жінка безуспішно намагалася розгадати його загадкове значення. Те, що побачене вночі, не було беззмістовним маревом вона, ніскільки не сумнівалася. Однак хто була та дивовижно-знайома жінка в білій сукні й як було тлумачити все те про що вона говорила, для Христі залишалося великою загадкою.

Після деяких міркувань Христина вирішила, що то напевне були вибрики її знервованої підсвідомості. Жінка насправді, за останній час, пережила багато нелегких випробувань і емоційних потрясінь, то ж й не дивно, що реальні проблеми та клопоти мабуть нагадали про себе навіть уві сні. І зробили це в доволі незвичний та своєрідний спосіб. Або ж в душу Русалки закралася крихітна підозра, що можливо це було якесь пророцтво на прийдешнє життя, що стане їй зрозумілим в найближчому майбутті.

Проте сновидіння сновидіннями, а реальне існування все ж наполегливо закликало жінку повернутися до її повсякденних обов’язків та буденних справ. У неї була непогана робота перукарки, в містечковому салоні краси, зі своїми старими і постійними клієнтами. Залишалася ще розбита на друзки сім’я, й двійко дітей, яким потрібна була підтримка та слушна поради рідної матусі. Все це вимагало її постійної уваги, чималих фізичних сил, та неабиякої емоційної витримки.

З роботою було найпростіше, звична й улюблена справа, давно знайомі відвідувачі, з усіма їхніми невибагливими потребами та нехитрими особливостями. Навіть трохи розвіялася вислуховуючи численні розповіді про минулі свята і всілякі несподіванки й пригоди що трапилися з ними в цей час. Що й дивуватися, люди просто розважалися і веселилися, а ще хотіли тепер поділитися своїми враженнями від нещодавно пережитих гарних вражень та приємних емоцій.

Розтрощена вщент чаша, колишнього, сімейного благополуччя, завдала значно більше клопотів і нервової напруги. Хоч не хоч, а жінка була змушена визнати, що її діти вже достатньо дорослі, що б хоч частково самим вирішувати свою подальшу долю. Вона ж повинна була сприймати їхній вибір, нерідко необдуманий й легковажний, зі стійкістю люблячою мами, котра пробачить всяку безглуздість та неодмінно підтримає коли це буде потрібно рідне дитя.

Найбільших неприємностей Христині завдала зустріч з її колишнім. Ще раз побачити цього зрадливого мерзотника, жінці зовсім не хотілося. Однак він сам неждано-негадано приперся одного лютневого вечора на їхню, колись, спільну квартиру. Замість елементарного привітання нахабний негідник відразу почав ображати Христину брутальною лайкою.

– Ти, безсоромна хвойда, – пирскаючи слиною викрикнув колишній суджений жінки. – Остання повія… Не встиг я лише з дому забратися, як ти знайшла собі коханця і розпочала відкрито займатися розпустою... Думаєш я все це так залишу… Відсуджу квартиру… Позбавлю материнства над дітьми… Пушу з торбами, мов останню голодранку…

Слухати цього зрадливого цапа і його манірні докори й безглузді погрози було для Христини не сила. Зціпивши зуби щоб стриматися й не заверещати від ненависті, вона мовчки тицьнула пальцем ненависному колишньому на вхідні двері. А на підтвердження своєї рішучості загрозливо здійняла вверх, мов бойовий спис, розжарену праску, якою в цей час прасувала свою сукню.

Скоріш за все, саме цей войовничий вигляд Христі та «бойова» праска в її руці, справили «належне» враження, на колишнього чоловіка. Він тоді якось враз притих і швидко шмигнув з квартири. Більше вже не наважувався надокучати жінці ні своїми незваними візитами, ні якимось погрозами чи претензіями.

Христина тільки рада була такому розвитку подій. В ту мить вона навіть особливого й не перейнялася тим що трапилося. З якоюсь дивною врівноваженістю жінка дочекалася довгожданого вечірнього дзвінка від коханого художника і незчулася як заснула під звуки його голосу. Обоє навіть й не підозрювали який особливий і неймовірний подарунок принесе їм прийдешній Валентинів день…