32

…Знову відправлятися на чужину Едику страшенно не хотілося. Якщо перший раз він їхав закордон, загалом лиш для того, щоб втекти від свого нікчемного існування, то тепер в цьому не було ніякої необхідності. Життя чоловіка нещодавно, дивовижним чином, набуло нового сенсу. В ньому з’явилася Русалка, кохана жінка, котра подарувала йому стільки радості, задоволення і щастя, про які він раніше й мріяти не смів. І залишати все це тепер, та ще раз їхати на заробітки, було б величезною недоречністю.

Однак життєві обставини виявилися сильнішими ніж бажання Едика. Там, на чужині, на нього очікувала незавершена робота. Закордонній працедавець, пан Тадеуш, в минулому був хорошою та порядною людиною, й підводити його тепер було б якось підло, не по-чоловічому. Хоч-не-хоч а потрібно було повертатися і закінчувати те за що взявся.

Єдине що втішало в цій неприглядній ситуації Едуарда так це те, що справитися зі своїм завдання він мав доволі швидко. Для того щоб повністю розмалювати всі номери невеличкого готелю закордонного бізнесмена художнику-самоучці цілком вистачало кілька тижнів. А потім розрахунок і зі спокійним серцем можна буде повертатися додому.

Та такі міркування були очевидними лише для Едика, а от як пояснити Русалці свій скорий від’їзд він не мав і найменшого поняття. Чоловік, цілком справедливо, припускав що на нього очікує справжній ураган бурхливої істерики і рясний водоспад гірких сліз коханої жінки. А ще напевне будуть нескінченні прохання, жалісні благання, а можливо навіть й прикрі докори в його адресу.

Розмову з Христиною, про своє рішення знову податися на заробітки, Едуард відтягував до посліднього моменту. Тільки коли промайнули всі новорічно-різдвяні свята чоловік все ж наважився серйозно поговорити з жінкою. Вибрав для цього здавалось найсприятливіший момент – після вже традиційного сеансу бурхливих любощів і пристрасної втіхи, коли вони вдоволені і виснажені, лежачи в обіймах одне одного, розмовляли на всілякі серйозні теми.

На його величезний подив Русалка сприйняла все спокійно, зважено і майже без емоційно. Лише скрушно зітхнула і журливим голосом поцікавилася:

– Це дійсно так необхідно?

– Так, – і собі сумно зітхнув художник. – Мушу завершити та що почав. Тай треба забрати все зароблене. Нам же в майбутньому знадобляться гроші.

Русалка підійшла до чоловіка впритул, пригорнулася до нього, подивилася в очі й тихо запитала:

– Ти багато часу там будеш?

– Не думаю. Постараюся швидко справитися і до Дня всіх закоханих повернуся. Заодно привезу тобі якийсь чудовий подарунок від Святого Валентина.

Христина всміхнулася на ці слова й промовила:

– Найкращим подарунком для мене це коли ти коханий поряд. Повертайся якнайскоріше. Я буду скучати і чекати на тебе…