28

…Нетривала телефонна розмова з Русалкою остаточно переконала Едика в тому, що цей день має стати доленосним в його житті. Низка, начебто нічим не пов’язаних між собою, дрібничок і подій непомітно проте впевнено перетворилися на одну логічно завершену картину. В чоловіка вже не виникало й найменшого сумніву в тому що неждана двотижнева відпустка, почута по радіо пісня, яка спонукала його до приїзду в це місто, і навіть те що сама жінка в цей час знаходилася практично поряд, були шматочками однієї чудесної мозаїки.

Таких «випадкових» збігів не буває, був впевнений Едик сидячи в салоні таксі, котре мляво пробивалося через вечірні міські затори до автовокзалу, де на нього чекала Христина. Це напевне доля вершить свої справи підштовхуючи їх до ще однієї зустрічі. Мабуть дає обом останню можливість порозумітися, виправити помилки минулого і спробувати влаштувати подальше спільне життя. Життя наповнене взаємоповагою, палким коханням й справжнім людським щастя, яких їм так зараз не вистачає.

Півгодини часу таких міркувань помітно заспокоїли чолов’ягу. Не те що б повністю, хвилювання все ще бентежило душу, однак не настільки щоб не усвідомлювати того, що це напевне останній шанс і від цієї зустрічі залежить все його подальше життя. І він мусить бути якомога переконливішим, щирим і відвертішим щоб знову не отримати відкоша, як минулого разу.

Тривоги й побоювання Едика виявилися марними. Христина зустріла його як найдорожчу людину в своєму житті. Не встиг чоловік вилізти з машини з великим букетом троянд в руках, як жінка кинулася йому на шию і засипала зливою гарячих палких поцілунків. Він й незчувся як ніжно пригорнув Русалку до себе, міцно обійняв і спрагло вп’явся губами в такі її солодкі і гарячі вуста забуваючи про все на світі…