19

…Едик не тямив себе від радості. Такого вдалого розвитку подій він чесно кажучи ніколи не очікував. Здавалося життя врешті-решт повернулося до нього своєю світлою стороною. Все, що з чоловіком відбувалося останнім часом було просто чудесно. Навіть побоювання того, що казка яка нещодавно так несподівано розпочалася швидко зникне назавжди, не справдилися.

Його русалка не забула про нього. Вона все ж приїхала і цей вечір став найкращим, а ніч найчудеснішою для Едика. Все навкруги наче вмить засяяло якимось особливими чарівними барвами. Побачене стало більш яскравим і насиченим, почуте – чіткішим і дзвінкішим, навіть повітря здавалося наситилося ароматами лаванди і чебрецю. Її стомлені очі, трішки журливий посміх і ледь помітна гіркота в голосі ніскільки не псували цієї картини. Навпаки, вони добавляли особливої достовірності і реалістичності, а ще викликали у нього дивовижні приливи ніжності і лагідності у відношенні до жінки.

Під впливом отаких емоційних почуттів Едик, як людина творча, почав мимоволі малювати в своїй уяві дещо фантазійні ситуації. От як би могла відбутися їхня зустріч так років двадцять тому? Тоді ж вони були не лише молодшими, красивішими й енергійнішими. У їхніх душах буяли юнацький романтизм, безрозсудна нерозважливість і довірлива наївність. І статися ж могло всяке. От щоб він тоді їй сказав, і як би вона відповіла на це, і що було б потім?

Варіантів розвитку подій було насправді чимало, однак чоловік був твердо переконаний в одному. Він чомусь був впевнений в тому що неодмінно б відразу звернув увагу на Русалку, нізащо б не відпустив її від себе і життя їхнє склалося б зовсім по іншому. Як саме Едик конкретно не міг відповісти, але те що не так як зараз так то вже точно. На крайній випадок він би обов’язково постарався щоб так трапилося.

Однак минуле назад не повернеш і від усвідомлення такої очевидної речі художнику стало трохи смутно. Та довго печалитися було не в його вдачі. Тим паче що ніч насправді видалася чудесною, а поряд нього знаходилася жінка котра була йому вельми небайдужою. І взагалі нащо сумувати про те що вже промайнуло і морочити собі голову прийдешнім коли є той день котрий дарований Богом і який треба прийняти з вдячністю…