18

…Ну яка з неї до біса русалка, подумалося Христі, коли вони пішли купатися, ледь впоравшись з таким-сяким непорядком в хатинці Едуарда. Звичайна жінка затюкана життям. Уже й зайві кілограми з’явився на задку і груди не такі пругкі як в юності. А про сивину в волоссі котрі вона старанно зафарбовувала ледь не щотижня й зморшки на обличчі з якими доводилося боротися вже щодень й говорити не варто.

Тим не менш оцей сільський художник, невизнаний талант і божевільний фантазер чомусь сприймав її саме так. І не треба було бути екстрасенсом та провидицею щоб цього не зрозуміти. Один фанатичний блиск в його очах, зрадливе тремтіння голосу й безглузда ніяковість чоловіка говорила краще всяких слів. Для нього вона насправді стала русалкою яку він щиро обожнював і боготворив.

Ото халепа. Якщо бути відвертим то жінці таке відношення маляра-самоука неабияк сподобалося. Від рідного чоловіка, з яким прожила спільно стільки років й народила йому двійко дітей, вона давно вже не відчувала й дещиці такої уваги та захоплення до себе. Навіть нечасті хвилини їхньої інтимної близькості минали прісно й одноманітно. Ні дрібки пристрасті, ні крихти втіхи, навіть трішки тепла і поваги від цього зрадника було не дочекатися.

А тут стільки доля подарувала стільки екстриму та романтики. Тут і доблесний герой-лицар котрий віддано рятує від смерті свою беззахисну принцесу (байдуже що обоє були п’яними мов чіп і все сталося якось само-собою). Тут і така специфічна домашня екзотика (ну немає в лицаря дворянського замку і замість білого коня у нього є лише пухнасте кошеня). Тут і можливість бути тою яка вона є в душі насправді (бо як несподівано виявилося нікому не потрібні її багаторічна порядність, чесність і цнотливість).

І де таке вона могла пізнати в своєму попередньому житті? От де? Вдома біля кухонної плити? В салоні краси, роблячи різноманітні зачіски своїм клієнтам? Сидячи ввечері на дивані й дивлячись черговий мелодраматичний серіал по телевізору? А роки минали. Вона не молоділа. Старість невблаганно наближувалася з кожним днем. І радості від прожитих років ставало все менше й менше. Сіра буденність вже настільки роз’їла її свідомість своїми розчаруванням і апатією, що бувало траплялися такі світанки коли їй просто не хотілося, прокинувшись, розплющувати очі.

Події останніх тижнів швидко перевернули все з ніг на голову в житті Христі. Вона наче внутрішньо змінилася. Ні, навіть вірніше буде сказати не змінилася. Просто до жінки несподівано й неждано повернувся той бунтарський дух шаленства і нерозважливості, котрий ще в далекій юності вирував в її душі. І тепер не зустрічаючи ніяких моральних перешкод вона не бачила більше причин стримувати своє єство. Вона прагнула того про що мріє кожна жінка на світі. Чоловічого тепла, ніжності, турботи, пристрасті і обожнювання. А ще міцних обіймів, солодких поцілунків, тихого шепоту компліментів й маленької феєричної казки. І будь що буде…