11

…Надвечір Едик проводжав Христину на останню «маршрутку» до міста. В душі у нього панували двозначні відчуття. Безумовно він був безмежно щасливий від того, що з ним трапилося цього дня. Зустріч з Русалкою і все що було потім видавалася справжньою казкою. Інтимна близькість з нею стала для нього справжнім блаженством. Її поцілунки, обійми, тремтіння тіла і пристрасні зойки назавше закарбувалися в його пам’яті.

Та з другої сторони, як всяка доросла людина, чоловік прекрасно розумів що будь-яка казка має своє закінчення після якого зазвичай настає звична, нудна реальність. А з нею починаються сірі, одноманітні, передбачувані будні коли прокинувшись вранці не хочеться розплющувати очі, бо прекрасно знаєш що прийдешній день нічого особливого тобі з собою не принесе. І відчуття пекучої, тужливої самотності, яке інколи ненадовго можна залити солідною порцією алкоголю, але яке наступного ранку скрізь павутину похмілля все одно знайде і розтерзає твою свідомість.

Все це Едик чудово розумів і з якоюсь дитячою наївністю спробував відтягнути закінчення казки. Вже прощаючись з русалкою він з сумом в голосі запитав Христину:

– А як же картина?

– Коли домалюєш, подзвониш мені, – промовила жінка і швидко додала: – Запиши мій номер.

– У мене немає телефону, – з гіркотою в голосі відповів Едик.

– Тоді я сама незабаром приїду до тебе, – пообіцяла Христина і лукаво підморгнувши востаннє палко поцілувала його.

Ось так вони і попрощались.

В той вечір село все таки переконалося що в Едика Чекістом насправді гостювала русалка. Звісно не якась там загадкова, міфічна істота вкрита лускою і з риб’ячим хвостом, як її описують в багатьох казках. Звичайна жінка, в простому платті, з розкуйовдженим волоссям, доволі симпатична й приваблива. Однак всі сельчани погодилися з тим, що щось магічне у цій незнайомці безумовно було. Ну бо інакше як пояснити ті разючі переміни що потім трапилися з Едиком?

А змін в житті чолов’яги дійсно було чимало. Не те що б він остаточно зав’язав зі спиртним. Однак пити став значно менше. Більше часу й сил вже віддавав наведенню порядку в власній садибі. Взявся за ремонт своєї халупи, вивів бур’яни на подвір’ї, полагодив тин. Навіть влаштувався на роботу до місцевого фермера. Та й з зовні став більш акуратним і чистоплотним.

У вільний же від роботи час Едика можна було часто побачити на березі річки. Обклавшись своїм малярським інструментом він зазвичай непорушно сидів навпочіпки і вдивлявся відстороненим поглядом кудись вдалину. Чи то мріяв про щось, чи то очікував на когось. Досвідчені люди тоді розуміючи кивали головою і говорили що чоловік тужить за своєю русалкою і все таки надіється на ще одну зустріч з нею.