10

…Повторне зникнення невгамовного художника тривало не набагато довше ніж перше. Коли чолов’яга знову несподівано зірвавшись з місця кудись прудко побіг Христина подумала, що люди не даремно говорять що всі творчі особистості трохи несповна розуму. Їй здається попався справжній божевільний. Хоча жінка була безмежно вдячна йому за вчорашній порятунок. І її портрет у цього дивака вийшов на диво реалістичним і трохи навіть казковим. Христина ніколи раніше не думала, що вона настільки красива, романтична і навіть спокуслива. Не звичайна затюкана буденними клопотами жінка, а справжня чарівна русалка.

Повернувшись, Едик швидко доварив уху. З допомогою жінки чоловік влаштував імпровізований стіл неподалік криниці. Налив у дві полив’яні миски паруючої ароматної юшки. Поставив поряд потемнілі від часу дерев’яні ложки і важко зітхнувши промовив:

– Вибач, але випити у мене нічого немає.

– Та ну тебе, – відмахнулася Христина. – Після вчорашнього я тепер спиртного і краплі до рота не візьму. Давай краще врешті пообідаємо.

Уха в Едика виявилася насправді неперевершеною. Чи то дивакуватий сільський маляр дійсно був таким вправним кухарем чи то вона просто так зголодніла, проте залишається факт, що такої наваристої юшки жінці ще ніколи не доводилося куштувати. Христина смакувала гарячим запашним варивом дмухаючи на нього і все рівно обпікаючи свої губи і язик від нетерплячості.

Минуло зовсім небагато часу і казанок виявився пустим. Вдоволено крякнувши Едик неспішно зібрав посуд, з якого вони обідали, і відійшовши за кілька кроків старанно його помив сплеснувши потім брудну воду в зарослі буряну біля порепаного тину. Потім, сховавши чисті миски і казанок у своїй халупі, сільський художник знову проявив бажання взятися за папір і фарби.

Та Христині більше не хотілося бути моделлю і непорушно позувати цьому невизнаному таланту. Маляр-самоук уже й так схопив чимало поривів її душі й доволі правдиво виразив їх на папері. Продовжувати це дійство означало ще більше відкриватися йому. А жінка цього зовсім не прагнула. Вона бажала залишити в таємниці хоч часточку свого єства.

Не те що б вона не довіряла чи побоювалася цього дивакуватого чоловіка. Навпаки, Едик подобався жінці все більше й більше. І не лише тому що врятував її життя минулого вечора. Було у сільському художнику щось таке що неабияк приваблювало Христину. Що саме вона й сама ніяк не могла збагнути і пояснити. Наче б то нічого особливого у ньому не було, а жінка відчувала дивну бентегу і хвилювання коли ловила його погляди на собі.

В його товаристві їй було надзвичайно затишно і хороше. Якось непомітно відійшли на другий план подружня зрада чоловіка, обман найкращої подруги і думки про самогубство. Жінка почала відчувати себе наче в казці. Нереальній фантазії де не має болю, образ і страждання. Лише яскраве сонечко, тепла річкова вода, маленька сільська халупа і ось цей чоловічок який вважає її русалкою.

І Христина вже й сама почала вірити в те що вона не проста жінка й непримітна домогосподарка. Вона чаклунська міфічна істота головне призначення якої зваблювати нерозважливих рибалок, захоплювати їх бідолах в свої тенета спокуси, зводити з розуму магічною пристрастю. Звідки взялося таке переконання, що у русалок саме це призначення Христя не знала, та особливо цим і не переймалася. Вона просто хотіла щоб так було.

Під нестримними поривами цього жагучого бажання жінка підійшла до чоловіка, обвила руками його шию, довірливо притулилась і ніжно поцілувала. Едик отетерілий такою розкутістю Христини буквально остовпів, а вона насолоджувалася м’якістю його вуст, лавандовим ароматом тіла, міцним, м’язистим торсом. Незвідані досі відчуття, враження і емоції таким бурхливим вихором увірвалися в її свідомість, що у жінки навіть запаморочилось в голові.

А потім Едик отямився від здивування і несміливо відповів Христині взаємністю. Лагідно обійняв, обережно притис до себе, жадібно вп’явся своїми губами в її вуста. Його схвильований подих опалив обличчя Христі. Чоловічі долоні повільно ковзнули по жіночих плечах і спинці непомітно прослизаючи під її благеньку сорочину. Від цього приємне збудження теплими хвилями почало розливатися по тілу Христини.

Їхній палкий поцілунок тривав безмежно-довго. Коли ж Христина врешті-решт на хвилинку відірвалися від Едика то вже ніскільки не сумнівалися в тому що буде дальше. Один зблиск її очей красномовно говорив йому про все що вона очікує від нього. І безпомилково здогадавшись про бажання жінки, чоловік підхопив її на руки та поніс до своєї халупки…