2

…Христині було паскудно. Дуже паскудно. Голова розколювалася від нестерпного болю. Тіло терзали такі пекельні муки що складалось враження наче б то воно щойно пройшло через своєрідну безжальну м’ясорубку. Та найжахливішим був внутрішній вогонь. Незгасиме полум’я, яке не давало спокою і на секунду. Своєрідний дракон спекотну жагу якого було не сила згасити ніякими способами.

Трясця, подумала жінка, це ж треба було так надудлитися напередодні. І де вона до біса опинилася тепер і що було напередодні? Пам'ять однозначно відмовлялася дружити з нею. Лиш наче знущаючись підкинула кілька клаптиків не надто приємних спогадів. Наче в дешевій банальній мелодрамі. Вона завчасно повертається додому… Рідна квартира і в спальні на подружній постелі коханий чоловік обіймає найкращу подругу… Ну а все інше…

Христина повільно підвелася з лежанки на якій прийшла до тями і затуманеним поглядом обвела де знаходилася в даний момент. Неприглядна халупа. Брудно і не прибрано. Затхлий запах цвілі і ще чогось не надто приємного. Одним словом – жахіття. Дещо втішило жінку її власній вигляд. Так волосся розпатлане, плаття забруднене і на руках та обличчі є кілька подряпин і синців. Однак її жіноча цнотливість була однозначно недоторканою і це вселяло надію в те що вона все ж вчора зуміла хоч трішки тримати себе в руках.

Синдром похмілля був все таки невблаганній і саме він змусив Христину не лише піднятися зі свого незручного ложа, але навіть вибратися з занедбаного приміщення, яке прихистило її на цю ніч. А надворі жінку зустрів помірний літній день. Сонечку хоч і було ще далеченько до зеніту, проте й обрій воно вже проминуло давненько. Легкий вітерець мляво гонив кілька невеличких хмаринок-баранців по небі. В повітрі пахло чимось таким близьким й знайомим, назви яких жінці все ж не вдалося пригадати.

Та це на той час для Христини було не так вже значуще. Вона швидко помітила те що їй було насправді зараз важливо і потрібно. Звичайна криниця до якої рукою було подати і яка мабуть була здатна вгамувати жар алкогольного полум’я в її тілі. І вже особливо не роздумуючи жінка переборюючи нав’язливу нудоту неспішно почвалала до такого омріяного й жаданого джерела спасіння…