РОЗДІЛ 28: Фальшиве кохання.

Гуртожиток зустрів “прекрасною” мелодією, яка свідчила про те, що охоронець бачить десятий сон.

- Меланіє, - коли дідусь так звертається до мене, то річ завжди йде про щось важливе. – Не недооцінюй ворогів. Ніколи, - сказав та побажав солодких снів, не забувши театрально зітхнути нашому “музиканту”. Проте думаю, що тому навіть не гикнулося.

По дорозі до кімнати обдумувала слова Дорма. Їх значення, як і те чому були сказані – зрозумілі.  

Швидко відкривши двері я зайшла в середину, проте побачена картина змусила заклякнути.

Розкиданий одяг, двоє на ліжку, пощастило, що хоч трішки були прикриті покривалом. За “приємним процесом” навіть мій прихід залишився не поміченим.

- Кх-км! – прокашлялась, намагаючись привернути увагу коханців.

Торан різко спохватився, що визвало ще більше незручностей: він звалився як з Тари так і з ліжка прямо на підлогу. Здається від гучного удару протверезіли всі: затуманений погляд подруги став більш осмисленим і з нотками страху, а я перестала розглядати голого друга дитинства. Навіть не могла уявити, що колись опинюся в такій ситуації. Набрала повні легені повітря і повільно видихнула.

- А тепер поясніть мені будь ласка, що тут в біса відбувається, - вийшло напрочуд спокійно. Я дивилася як парочка сиділа на ліжку з похнюпленими головами, прикриваючись одним покривалом.

- Ніє, вибач, - зі сльозами промовила Тара. – Я не хотіла з твоїм нареченим… - шморгала носом і старанно витирала сльози руками.

- Яким нареченим? – запитала, дивлячись то на дівчину, то на Торана з широко відкритими очима. – Ааа, - нарешті згадала той вечір, коли поверталася в нічній сорочці. – Ні, він просто мій друг дитинства і нічого більше.

Дивно але від сказаних слів Торан поник ще більше, опустивши голову, Тара ж, навпаки – трішки повеселішала.

- Я пам’ятаю як ми говорили з тобою, потім темрява, - розпочала розповідь. – Прокинувшись біля мого ліжка сидів хлопець. Ми трішки поговорили про те чому і як він тут але голод не давав мені спокою. Єдине що мала під рукою – це печиво, подароване Олафом, - показала вона на невеличкі залишки на столі. – Ну ми й з’їли трішечки, а потім все як в тумані, - на останніх словах її обличчя спалахнуло як той помідор. Значить “туманні” речі гарно пам’ятає.    

- Зрозуміло, - прикрила обличчя руками, намагаючись придумати як і що робити далі. Чому цей день ніяк не закінчиться? – Торане, я думаю тобі вже час в свою кімнату, - промовила та відвернулася, даючи можливість одягнутися.

Через деякий час відчула як за спиною промайнув вітерець, а за ним і звук закриття дверей.

- Таро, Олаф регулярно підсипав «Амур» у їжу, щоб зробити з тебе жертвенне ягня. Закоханим дівчам простіше керувати, - намагалась якось прояснити останні події.

- Але Торан, Торан такий гарний і мужній, - пробелькотала подруга собі під носа.

- Ох, -  зітхнула я, та наблизилася до своєї тумбочки. Там все ще стояв флакончик зі світло-зеленою рідиною. – Пий, - протягнула я зілля.

Результат не здивував: через декілька хвилин нудота змусила дівчину, закутану в покривало, бігти у вбиральню.

Пройшовшись поглядом по безладу, який панував у кімнаті, натрапила на простирадло з червоною плямою.

- Дідько.

Подруга повернулася з ванни. Очі, які так старанно роздивлялися підлогу, говорили, що дія приворотного зілля повністю нівельована.

Кожна сиділа на своєму ліжку та ніяк не наважувалася розвіяти тишину.

- Таро, - розпочала я. – Вся ця ситуація… Загалом це не твоя вина. Та й взагалі, ти тут жертва. Тому я не злюся та не звинувачую. Знаючи Торана, можна було здогадатися, що щось таке і відбудеться… Я справді не знаю, як складуться ваші з ним відносини, але можу запевнити, що на наші це ніяк не вплине, - промовила та відкрила руки для обіймів.

Тара відповіла, міцно прижимаючись до мене. Так збентежено я ще не почувалася, допоки не стало чутно тихий плач.

- Все буде добре, - гладила я по голові, намагаючись її заспокоїти.