РОЗДІЛ 10: Рішення.

Пітьма, що витікала з тіла дівчинки, поглинала все навкруги: колір, звук, навіть запах розчинилися в ній, можна було розгледіти лише деякі силуети. Дорм, спробувавши намалювати руну світла, зрозумів, що навіть та безслідно зникла у чорній імлі. Зосередившись на природніх рунах, що зображені були на його долонях, він випустив з них спалах, який став боротися із пітьмою, та дав змогу намалювати руну  світла. Темне полум’я поступилося, стало повертатися до своєї господині.

– Ніє, почуй же мене, - Дорм схвильовано вдивлявся в повністю чорні очі дівчинки. – Я був знайомий з твоєю мамою.

Темнота почала відступати, звільняючи два зелені смарагди.

– Дідусю, - Меланія кинулася до нього в обійми. – Я так злякалася…, - тихенько промовила вона в дідусеві груди. –  Я згадала як вона говорила зі мною, коли тато щось малював на моїй спині, а потім її поцілунок… і все. Прокинулась я вже сама в Темному лісі. Страх та голод знову були такими реальними.

Дорм пригорнув онуку до себе і лагідно погладжував, поринувши в роздуми. Поступово дихання дівчинки вирівнялося і вона, відсунувшись, запитала:

–  Хто мої батьки та звідки ти знав мою маму?

– Вона – моя перша і остання особиста учениця, - погляд Дорма дивився в далечінь, а думки повернулися на вісімнадцять років назад. – Я недавно очолив академію, а Адріані Корвелл виповнилося шістнадцять років і вона прийшла на ініціацію. Мене, як архімага башти світла, дуже зацікавила дівчинка із сильним світлим даром, тому я й взявся навчати її особисто. Вона була розумною та непосидючою, тому завжди потрапляла в різні історії під час навчання, - з посмішкою продовжував свою розповідь. – З Ароном же я був майже не знайомий. Знаю, що його магія пітьми була найсильнішою в академії, він мав спокійний, навіть занадто, характер: за весь час в академії не отримав жодної догани. Як не дивно, проте протилежності притягуються,  – сказав Дорм, спрямувавши погляд на Нію, виринаючи з ностальгії.

– Виходить, що мої батьки – це принц і принцеса, які пропали десять років тому? – з цікавістю запитала маленька.

– Скоріше за все так, а королі, дізнавшись про заборонений союз своїх дітей, намагалися цьому запобігти, проте було запізно, - сумно промовив. – Дітей народжених від союзу темного і світлого магів наказано знищити, через незрозумілі нікому причини, але твої батьки такого не дозволили б, тому я впевнений – вони пожертвували собою, щоб жила ти. Доказом цього є магія твоєї мами, що захищає і зцілює тебе…

Дорм очікував побачити сльози, проте на обличчі Меланії панував спокій, що лякав його більше, ніж дитячий плач.

– Дідусю, - весело прощебетала дівчинка. – А що ти говорив про тренування? – раптова зміна тема розмови дивувала і насторожувала.

– Ніє, ти впевнена що все добре?

– Так, просто я прийняла для себе рішення – хочу стати сильною.

Зовсім не дитячі думки відлунням звучали по вітальні. Та й чи можна вважати дитиною ту, хто не мав дитинства, хто вбивав, щоб вижити, а єдині емоції, які їй знайомі – це голод і холод.

– Колись у мене був син – Томас, - зітхнув старий. – Світлий маг із дуже сильним даром, проте з поганими навичками. Моя дружина померла під час пологів, страх втратити і Томаса поселився в мені. Тому я ніколи не був суворий з ним, не наполягав на тренуваннях… Результатом мого виховання була слабкість, а ціна – життя, – Дорм встав з крісла, подивився на таку мужню дівчинку та продовжив. – Я згоден із твоїм рішенням та впевнений, що саме воно принесе тобі свободу. Тільки маючи силу ти отримуєш можливість чинити вибір відповідно до своїх бажань.

Тяжкий день підходить до свого завершення. За вікном крижані сніжинки танцюють у повітрі, зачаровуючи своєю неповторною красою. Їхні кришталеві лапки легко приземлюються на землю, додаючи мережива снігу, який вкриває землю у течії ночі.

Перед Меланією відкривався новий етап – навчання. Навчання магії, рун та багато чого іншого, що дозволить їй стати сильною та впоратися з майбутніми викликами долі. Дорм підготував для неї кімнату у будинку, яка була облаштована усіма необхідними предметами для навчання – книгами, письмовими приладами, картами і різними магічними інструментами, та полігон, що знаходився в південній стороні маєтку, недалеко від Світлих гір, які відділяли королівство Фасс та ліс Натураліс Сілва.

Навчання не буде легким, одного разу така помилка була допущена. Двадцять років – достатній термін, щоб усвідомити це.

Важкі часи народжують сильних людей.

Сильні люди створюють хороші часи.

Хороші часи народжують слабких людей.

Слабкі люди створюють важкі часи.

Платон

Рис.10. Тренувальний полігон.