РОЗДІЛ 1: Трагедія минулого.

Сонце майорило на височині, освітлюючи маленьке село, яке розкинулося серед зеленого гірського пейзажу. Вулички були вузькими, вкритими бруківкою і витягнутими вздовж старовинних будинків з дерев'яних балок та глиняних стін. Здавалося, що час стояв на місці, а традиції та звичаї пронизували кожен куток цього мальовничого села. Колоритні ринки розташовувалися по обидва боки вулиць, де місцеві жителі торгували своїми рукотворними виробами, свіжими овочами та фруктами, а також різноманітними зібраними травами і рунами. Життя було повне шуму, кольору та енергії, і запахи спецій та свіжої здоби розносилися повітрям, заповнюючи серця місцевих мешканців радістю та смаком буття. По краю поселення тягнувся маленький річковий потік, який проймав все своє навколишнє оточення спокоєм та прозорістю вод. Він був джерелом життя, що забезпечувало прісною водою мешканців та урізноманітнювало їхні розваги риболовлею та прогулянками уздовж берегів. Саме тут, в далині від інших, розмістився затишний будиночок, в якому жила маленька дівчинка із своїми батьками. Маленька Нія, трьох років, ще не здогадуючись про те, яка велика загроза чатує на неї.

Мамин плач викликав у Нії занепокоєння. Вона підійшла до дверей батьківської кімнати та штовхнула їх своїми маленькими ручками. Батько та мати, люди, які піклувались про неї та безмежно кохали, знаходилися посеред кімнати і активно щось обговорювали. Дівчинка не могла зрозуміти більшості слів але тривога в голосі батьків передавалась і їй.

 - Скоро вони знайдуть нас, - промовив батько з сумним виразом обличчя.

- Ми не можемо дозволити їм забрати Нію! - відповіла мати з непохитною рішучістю в очах.

- Руни... ми можемо накласти руни на неї, захистити її від гончих, та й не тільки..., - промовив батько, його голос став зовсім іншим, ніж був хвилину тому, він став твердим і рішучим.

- Так, руни... ми можемо передати їй нашу силу, нашу магію, наше життя. Можливо, це стане для неї шансом на виживання, - погодилася мати.

Батьки помітили донечку, яка тихенько зайшла в їх кімнату. Мамине обличчя осяяла посмішка, а з очей потекли сльози.

- Ми були готові до цього, коханий, - промовила мама, беручи Мію на руки.

Батько розпочав приготування. Колись давно він знайшов стару книгу, яка допомогла йому стати сильним рунним магом темряви. У ній було багато різних рун і обрядів, один з яких надавав можливість вкласти все своє життя в одну руну. Це таінство було настільки ж заборонене, наскільки і забуте усіма. Вони ще три роки тому знали, які руни подарують своїй дитині. Розрізавши свою руку, він почав вимальвувати темну руну "Захист" за допомогою своєї крові на спині дівчинки, яка примостилася в мами на рученятах. Часу щоб попрощатися з янголятком в нього не було, цю можливість він залишив коханій. Темна, неначе жива, нитка простягалася від руки і до руни. Його руки починали тремтіти, але він не зупинявся та був зосереджений на меті – захистити свою дитину.

- Все буде добре, сонечко, ми з татом тебе дуже сильно любимо і будемо завжди з тобою, пам'ятай про це, - мама поцілувала дівчинку в лоб, губи засвітилися і дівчинка заснула.

Батька охопив туман з темряви і розчинив його в руні. Мати, Адріана, поклала дівчинку на ліжко, і розпочала свою частину приготувань. Її руна була "Життя", найсильніша руна світла. Так, темні і світлі руни не повинні були поєднуватися, це як з рунами води і вогню, вони ворогують між собою і нівелюють сили. Але так сталося, що саме їх дочка, яка народилася від союзу темного і світлого рунних магів, могла поєднувати в собі руни світла й темряви, які посилювали одна одну, а не навпаки. Яскрава нитка простяглася від руки матері і до спини дитини, вплітаючи світлі візерунки до батькової темної руни.

- Це все, що ми можемо зробити, - ледве поворухнула мама своїми губами.

Світлий туман охопив Адріану і розчинив її в донечці. Руни, як протилежні брати, мають свої унікальні властивості та символіку, створюючи баланс між захистом і життям злилися в одну, не бачену до цього.

Біль змусив дівчинку прокинутися і кричати. Щось дуже пекло на спині, навіть не на ній самій, а десь в середині, під шкірою. Вона не могла цього винести, тому поринула у цілющий сон.

Рис.1. Завершена руна "Захисту і Життя"