ᕙ⁠ Розділ 32 ᕗ

Після чаювання в кімнаті пахне ароматом трав — м’яти, чебрецю й чогось терпкого, незнайомого. На столі він розкладає кілька гладких каменів, на кожному вирізані руни. Вони тьмяно блищать, немов утримують у собі шматочок світанкового світла.

— Це основні, — каже він, сідаючи навпроти мене. — Те, з чого починають усі, хто хоче зрозуміти мову рунічної сили.

Я торкаюся одного каменя — на ньому знак, що нагадує літеру F.

— Феху (ᚠ), — пояснює Кайлен. — Руна енергії, сили та початку дії. Вона допомагає відчути власну життєву енергію і навчитися спрямовувати її на будь-яку справу. Не просто повторюй рухи, а відчувай потік.

Я вдихаю глибше й кладу долоню на камінь. Тепло, неначе в ньому тліє жаринка.

— Уяви, що енергія тече крізь тебе, — каже Кайлен. — Вона твоє джерело сили. Відчувай її.

Я заплющую очі. Легкий вітер торкається обличчя, шкіра на руках поколює. Коли відкриваю очі — руна на камені світиться м’яким золотавим відблиском.

— Саме так, — шепоче він. — Ти відчуваєш її.

Він бере інший камінь, на якому знак нагадує відкритий трикутник або маленький промінь світла.

— Кеназ (ᚲ), — пояснює Кайлен. — Руна світла, знання і прозріння. Вона відкриває приховане і допомагає навчитися бачити істину. Якщо не контролювати її, енергія може бути занадто яскравою і навіть спалити того, хто її викликає.

— Тобто спершу відчуваємо силу, а потім вчимося її направляти через знання? — питаю я.

— Саме так, — відповідає він тихо. — Руни вчать не просто руху, а розуміння того, як працює твоя енергія.

Ми проводимо ще кілька годин. Він показує мені, як креслити знаки на повітрі, як тримати рівний подих, щоб магія не розсипалася. Коли помиляюся — він бере мою руку, направляє рух, і там, де наші пальці стикаються, відчувається м’яке тремтіння сили.

— Добре, — каже Кайлен нарешті, коли сонце хилиться за обрій. — Для першого разу — навіть занадто добре.

Я дивлюся на руки — на шкірі ще світяться слабкі відблиски рунічних ліній.

— Завтра навчиш мене нових рун? — питаю я тихо.

— Завтра я покажу тобі Гебо (ᚷ), — відповідає Кайлен після паузи. — Руна взаємності, дарів і балансу. З нею треба бути обережною — вона вчить працювати з іншими і відчувати взаємодію.

— А ти її використовував? — питаю обережно.

Кайлен усміхається, і в його очах з’являється легкий блиск:

— Так, — відповідає він тихо. — Але не завжди все йде так, як хочеш. Руна Гебо вчить, що дари повертаються, і що будь-який обмін — це двостороння річ. Я… колись недооцінив її силу.

Я вдивляюся в його обличчя, відчуваючи якусь тиху повагу і тривогу водночас. Руни ніколи не обманюють — вони лише відкривають правду.

— Ти навчиш мене користуватися нею безпечно? — запитую.

Кайлен киває, відкидаючи темне волосся з чола:

— Навчу. Але пам’ятай — справжня сила не в рунах, а в тому, як ти використовуєш їх у серці. Завтра ми почнемо. А сьогодні… дай їм відпочити.

Я дивлюся на світло, що залишилося на моїх руках, і відчуваю, як воно повільно гасне. І, попри втому, всередині розпалюється цікавість — хочу дізнатися, що ж приховує рунічний світ завтра.

— Гарної ночі, — промовляє Кайлен тихо, і в його голосі звучить щось тепле.

Він підводиться і тихо виходить із кімнати, залишаючи за собою запах лісу й легкий відгомін своєї присутності.