Малий захисник

Кіт пригнічено притиснув вуха, а його скорпіоняче жало повільно опустилося до землі. На мить усе довкола занурилося в мертву тишу. Але Срібло не був звичайним пустельним звіром. Його унікальні сенсорні рецептори вже зафіксували й закарбували в пам'яті специфічний озоново-кріогенний шлейф, який залишили за собою двигуни аероплатформи.
Бурштинові очі спалахнули гострим, холодним вогнем. Він глибоко вдихнув пекуче соляне повітря, вигнув гнучку спину й міцно впився пазурами шести лап у суху землю. 315-й і 361-ша ризикували всім заради нього. Тепер була черга Срібла йти до кінця.
Безшумно, наче срібляста блискавка, кіт зірвався з місця й вихором понісся по сліду аероплатформи, прямуючи просто в серце ворожої території — до неприступного Хаджабея.

Пробігаючи, кіт помітив блакитний відблиск. Срібло завмер над напівзасипаним соляним пилом модулем «Арго». Його тіло було досконало збалансованим витвором природи та еволюції: шість міцних, пропорційно розташованих лап — дві передні, дві серединні та дві задні. Така анатомія давала йому виняткову стійкість на крихкій соляній кірці й дозволяла розвивати блискавичну швидкість, рівномірно розподіляючи вагу тіла під час бігу.

Транспортний аероплатформер Чистильника 412-го вже перетворився на ледь помітну крапку на горизонті, залишаючи за собою згасаючий інверсійний шлейф у напрямку похмурих веж Хаджабея. Але 361-ша, падаючи під дією імпульсу блокування, встигла непомітно скинути модуль «Арго» зі своєї сенсорної рукавиці — просто в соляний пил, подалі від очей ворога.

Срібло обережно зробив крок, ступивши передніми та серединними лапами на холодну поверхню пристрою. Вигнувши гнучкий тулуб, він опустив своє сегментоване скорпіоняче жало просто до сервісного роз'єму. З кінчика жала зірвалася тонка блакитна дуга біоелектричного розряду, передаючи залишковий імпульс.
Скринька «Арго» тихо клацнула й спалахнула яскравим голографічним сяйвом. У повітрі над солончаком розгорнулася тривимірна карта підземних комунікацій: стародавні тунелі Древніх прорізали пустелю на сотні кілометрів, оминаючи всі патрулі Мережі й ведучи просто в нижній ярус демонтажного комплексу Хаджабея.
Бурштинові очі кота відбивали неонове мерехтіння проєкції. Тепер у нього був не лише сенсорний шлейф ворожих двигунів, а й точна карта підземного маршруту, який дозволить дістатися Хаджабея непоміченим і врятувати своїх супутників.

Срібло обережно підхопив легкий металевий модуль зубами, впевнено вперся в сіль усіма шістьма лапами й стрімким кидком побіг до найближчого вентиляційного люка, що вів у темряву підземних колекторів.
Добігши до масивного вентиляційного люка, що піднімався над білою пустелею, наче іржавий залізний моноліт, Срібло зупинився. Вітер кружляв навколо нього соляні вихори, але кіт діяв повністю свідомо й розважливо. Він обережно опустив модуль «Арго» з пащі на замерзлу землю. Розуміючи, що брати зашифровану скриньку Древніх прямо у лігво Мережі занадто ризиковано — адже якщо його схоплять Чистильники, стратегічні карти втратяться назавжди, — він вирішив залишити її в надійному сховку біля входу.
Працюючи трьома парами лап із вражаючою синхронністю, Срібло швидко розгріб глибоку нішу просто під масивним залізобетонним окладом люка. Його передні та середні лапи вправно вигортали важкі грудки запеченої солі й іржавого шлаку, поки задні міцно утримували рівновагу на хисткій поверхні. Утворивши глибоку, захищену від вітру й радіолокаторів нору, кіт підштовхнув модуль углиб.
Перш ніж засипати схованку, Срібло знову вигнув свій гнучкий хвіст. Гостре скорпіоняче жало обережно торкнулося металевого кутка «Арго», випускаючи тонку зеленкувату іскру. Цей біоелектричний імпульс перевів пристрій у режим пасивного стелс-маяка — тепер його енергетичний слід повністю розчинявся у природному радіаційному шумі солончака, роблячи модуль абсолютно невидимим для зовнішніх сканерів 412-го та його дронів.
Кіт дбайливо загорнув отвір уламками соляної кірки та притрусив пилом, зарівнявши поверхню так майстерно, що навіть оптичні системи Мережі не зафіксували б слідів розкопок. Запам'ятавши точні магнітні координати схованки своїми сенсорними вусами, Срібло повернув голову до темного, зяючого зіва вентиляційної шахти.
З глибини люка віяло вогким холодом, важкою оливою та глухим підземним гулом, який доносився зі сторони демонтажного комплексу Хаджабея. Шестилапий захисник безшумно ступив на заіржавілу решітку, його бурштинові очі спалахнули холодним вогнем у темряві, і він вихором пірнув у підземний тунель — назустріч небезпеці, щоб витягти 315-го та 361-шу з лап Мережі.