Засідка

Соляна завіса шторму тільки-но почала рідшати, відкриваючи суворий пейзаж білосніжної пустелі, коли важкі гермодвері бункера Древніх із гулом розсунулися.
315-й першим ступив на хрустку соляну кірку, тримаючи напоготові важку плазмову гвинтівку. За ним вислизнула 361-ша — її оновлений шолом відбивав холодне світло згасаючого заходу, а на зап’ясті мерехтів активований модуль «Арго». Срібло йшов поруч: усі його шість лап ступали безшумно, а скорпіоняче жало на хвості легенько похитувалося, вловлюючи вібрації повітря.
Вони прямували до глибокого каньйону, де ховався вхід до Кріо-Лабіринту. Але пройти встигли лише кілька сотень метрів.
Раптом Срібло загрозливо зашипів — його шість лап впилися в сіль, а бурштинові очі спалахнули тривогою. За частку секунди до того, як спрацювали сенсори 361-ї, повітря розітнув високий свист силових турбін.
Із залишків білої хмари пилу на перехоплення вискочили чотири швидкісні штурмові дрони Мережі. Вони взяли групу у щільне півколо, зафіксувавши на броні 315-го та 361-ї червоні сітки прицільних лазерів.
А ще за мить із високого соляного виступу просто перед ними з важким металевим гуркотом опустилася павукоподібна туша.

Це був Чистильник 412.

Його масивні восьмипалі лапи глибоко врізалися в замерзлу сіль, піднімаючи хмару білого пилу. З-під понівечених, побитих кульовими отворами пластин корпусу все ще крапав сяючий синій кріогель, а всі сім червоних оптичних лінз звузилися, зафіксувавшись на втікачах.
— Втеча скасовується, відступники, — прогримів викривлений голос 412-го через пошкоджені решітки динаміка. — Маршрут заблоковано. Модуль Древніх та аналітичні дані 361-ї повертаються до Купола 814. А ти, 315-й... зараз підеш на брухт.

315-й миттєво зробив крок уперед, закриваючи собою дівчину та наводячи розпечений ствол плазмомета просто в центральний зоровий вузол 412-го.
— Спробуй узяти, Чистильнику, — прохрипів 315-й через зовнішній спікер. — Твій екзоскелет і так тріщить по швах від нашої минулої зустрічі.
— Тільки цього разу я не один, — зловісно просичав 412-й. Дрони за його спиною одночасно закрутили блоки стволів. — І я знаю про вашого біологічного союзника. Жодних несподіванок.

У цей момент Срібло вигнув спину: з його скорпіонячого жала зірвалася синя електрична дуга, підзаряджена енергією дешифратора Древніх, а 361-ша підняла сенсорну рукавицю, готуючи імпульс для збою прицільних систем дронів.
Шлях до Кріо-Лабіринту було перекрито, і єдиний спосіб пройти далі — прийняти бій.
Пролунав сигнал блокування, і двоє втікачів застигли, наче статуї.
— Срібло, тікай! — прокричала 361-ша.

Хвиля високого статичного розряду, випущена з масивних резонаторів 412-го, прошила повітря, як невидима бритва. Це був спрямований електромагнітний імпульс, налаштований спеціально на частоти їхніх нейроінтерфейсів та сервоприводів.
У той самий момент, коли 361-ша вигукнула своє попередження, її мова перетворилася на механічний скрегіт, а рухи стали рваними й важкими. Системи кіборга 315-го «зависли» — його плазмомет, спрямований у груди Чистильника, застиг у повітрі, а гідравліка заблокувалася в аварійному режимі. Вони стояли посеред білосніжної пустелі, мов дві недолугі металеві статуї, повністю позбавлені контролю над власними тілами.
412-й повільно, з огидним скреготом металу об метал, почав наближатися. Його восьмипалі лапи впевнено крокували по солі.
— Занадто передбачувано, — просичав він. Його вбудований випромінювач заблокував їхні нервові порти на рівні прошивки. — Спроба зламу провалилася. Енергія на нулі. Ви — лише купа металобрухту, що очікує на демонтаж.

Срібло на мить завмер. Його бурштинові очі блиснули — він розумів заклик 361-ї, але його природа була іншою. Він не був частиною Мережі, тому імпульс, що знерухомив кіборгів, на нього майже не подіяв. Його луска злегка настовбурчилася, а сегментоване жало на хвості вигнулося, як у справжнього скорпіона, збираючи статичну електрику з повітря.
Замість того щоб утікати в пустелю, Срібло видав низький, вібруючий звук — не муркотіння, а агресивне шипіння хижака.
— Кота... в утиль, — наказав 412-й, навіть не дивлячись у бік тварини.
Двоє штурмових дронів відокремилися від основної групи й полетіли перехоплювати Срібло, готуючи лазерні різаки.
Але Срібло не чекав. Він резко відштовхнувся шістьма лапами від землі, роблячи неймовірний стрибок убік, уникаючи першого променя різака, і, наче срібляста блискавка, кинувся не геть від ворога, а прямо під «черево» Чистильника 412-го — до того місця, де з-під понівеченої броні витікав синій кріогель і де сходилися головні магістралі живлення сервоприводів.
Він мав лише один шанс: якщо дістанеться вразливого стику, то зможе коротко замкнути систему 412-го навіть ціною власного життя.
361-ша, будучи повністю знерухомленою, могла лише безсило дивитися, як її шестилапий друг іде на самогубну атаку, щоб виграти для них секунди.

Постріл штурмовика не поцілив у кота, але уламок соляної брили, відбитий пострілом, із хрускотом влучив у його сріблястий бік. Малий захисник перекинувся в повітрі, впав на замерзлу кірку, але миттєво згрупувався і став на всі шість лап. Його бурштинові очі палали люттю, а жало на хвості вже наповнювалося новою дозою смертоносного токсину. Він готувався до розгону для останнього, вирішального стрибка... але було запізно.

Важкі, знерухомлені тіла 315-го та 361-ї вже затягували силовими тросами всередину масивного десантного аероплатформера Мережі. Гідравлічна рампа з гучним, остаточним брязкотом піднялася, закриваючи темний зів вантажного відсіку.
— Вантаж захоплено. Курс на Хаджабей, — прогримів викривлений наказом голос Чистильника 412-го, який останнім заскочив на борт.

Потужні турбіни транспортника спалахнули яскравим фіолетовим полум'ям, здіймаючи навколо шалений шторм із соляного пилу та крижаної крихти. Важка машина відірвалася від землі, швидко набрала висоту й на повній швидкості понеслася на південь — туди, де над горизонтом бовваніли зловісні вежі Хаджабея, головного вузла Мережі Куполів.