Соляна Брама

Двохсотий кивнув і подав знак інженерці. Вони відвели 361-шу до заглибленого в скелю нішевого боксу, де на старому верстаті лежали інструменти Древніх та кустарні реагенти.
Ремонт вимагав філігранної точності. Інженерка обережно зняла пошкоджену бічну пластину її форми, промила пробитий контур антисептиком і запаяла резервуар за допомогою ультразвукового зварювального олівця. Після цього вона заправила систему свіжим кріогелем. Прохолодна рідина миттєво розійшлася трубками, знижуючи внутрішню температуру костюма до норми.
Потім дівчина-інженер обробила почервонілу шкіру на шиї та щоці 361-ї концентрованим регенеративним гелем. Пекучий біль остаточно вщух, поступившись приємному холоду.
— Готово, — мовила інженерка, замикаючи оновлену бронепластину. — Працюватиме краще, ніж із заводу.

Тим часом 315-й разом із Двохсотим розклали на заіржавілому листі залізничного вагона тривимірну проекційну карту каньйону.
— «Соляна Брама» — це вузький каньйон із високими скелями, — пояснював Двохсотий, вказуючи на червону позначку. — Машини Чистильників ідуть колоною, одна за одною. Відстань між ними — тридцять метрів. Якщо ми підриваємо першу й останню машини, головна вантажівка із шифратором опиняється в пастці.
— Чистильники не панікують, — похмуро зауважив 315-й, перевіряючи затвор своєї гвинтівки. — Вони миттєво розгорнуть тактичний купол і задіють автоматичні турелі.
— Ось тут у гру вступаю я, — 361-ша підійшла до них, надійно застебнувши полагоджений шолом. Її сірі очі під забралом палали рішучістю. — Наш аналітичний модуль дозволяє перехопити бездротовий протокол зв'язку «Альфа». Коли вони задіють купол, я подам фальшивий сигнал тривоги від їхньої ж головної машини. Це заблокує систему автоподачі вогню на п'ять секунд.
315-й подивився на неї, відчуваючи, як усередині зростає гордість за цю дівчину. Вона більше не була беззахисною втікачкою — вона ставала ключовою ланкою їхньої спільної перемоги.
— П'ять секунд — це два точних постріли в силові вузли турелей і кидок фугасної гранати в рубку, — мовив 315-й. — Мені цього вистачить.

Ніч упала на Степ раптово, принісши із собою холод і глибокі тіні.
Група з чотирьох дефектних на чолі з Двохсотим та 315-м із 361-ю зайняла позиції на високих скелях Соляної Брами. Замасковані під темне каміння завдяки маскувальним плащам, вони завмерли в очікуванні.
Згодом віддалений гуркіт важких дизельних та електричних двигунів здригнув стіни каньйону. У вузький прохід повільно вкотилася колона з трьох важких бронемашин Купола 737. Сині оптичні промені їхніх сканерів нишпорили по скелях, шукаючи загрозу.
— Готуйся... — тихо мовив 315-й крізь внутрішній зв'язок, стискаючи руків'я гвинтівки.
— Сигнал захоплено, — прошепотіла 361-ша, її передпліччя спалахнуло синім мереживом коду. — Натискаю «паузу» для їхніх систем за секунду до вибуху.
Двохсотий замкнув контакти саморобної фугасної міни.

БУМ!

Першу машину в колоні підкинуло від потужного вибуху, вона спалахнула й заблокувала прохід уперед. Останній броньовик спробував здати назад, але другий вибух відрізав йому шлях.
Головна вантажівка в центрі застрягла. На її даху висунулися дві автоматичні турелі, готуючись розстріляти скелі. Синій купол захисту почав розгортатися...
— Зараз! — вигукнула 361-ша.

Вона вклала весь свій аналітичний потенціал у короткий, потужний імпульс. Червоні індикатори на турелях Чистильників згасли, заблоковані фальшивим наказом.
315-й вирвався з тіні скелі, наче розлючений хижак.
Два точні постріли з його гвинтівки рознесли заблоковані турелі на шматки. Перестрибнувши через палаючу броню, він упритул підскочив до центральної машини, зірвав люк і жбурнув усередину світлошумову гранату. За секунду двері вантажівки відчинилися, і 315-й витягнув із палаючого салону важкий металевий кейс із миготливими синіми діодами — шифрувальний модуль «Альфа».
— Модуль у нас! Назад! — зреагував Двохсотий.

Засідка тривала менше хвилини. Чистильники навіть не встигли зрозуміти, що їх атакували не дикі вижилі, а професійні бійці, які діяли як єдиний, ідеально відлагоджений організм.
Повернувшись до табору в каньйоні під ранок, дефектні зустрічали їх як героїв. Інженерка негайно взялася за підключення модуля «Альфа» до їхньої кустарної системи захисту, і за кілька хвилин над каньйоном розгорнулася «сліпа зона», яка надійно сховала табір від будь-яких сканерів Мережі.
Двохсотий підійшов до 315-го та 361-ї, простягаючи їм старий цифровий накопичувач із точними картами.
— Ви виконали свою частину угоди, — сказав він із глибокою повагою. — Тут координати Поселення Нової Надії. Це табір вільних людей за Солончаками. Там немає Куполів, немає Мережі й немає наказів. Вони приймають усіх, хто вибрав бути людиною.

315-й узяв накопичувач і подивився на 361-шу. Вона підійшла ближче, поклавши голову йому на плече.
— Дякую, — мовила вона Двохсотому.
— Це вам дякуємо, — відповів той. — Ви довели, що навіть ті, кого створили для вбивства, можуть врятувати інших.

Зі світанком вони вирушили далі на південь.