Відкладаєш на потім і книги, і вірші,
І роботу, і купу повсякденних речей,
Але треба навчитись, бо це найстрашніше,
Не відкладати ніколи на потім людей.
На завтра відклав — завтра людини не буде,
Сьогодні багато так справ, а завтра — війна,
На завтра? А сьогодні останній твій грудень,
Завтра... А завтра, можливо, нічого нема...
Так, ти пробачиш собі і втрачені гроші,
Може, і час, що так швидко від тебе спливав,
Але ти за людину пробачить не зможеш,
Яку не зустрів, яку ти на потім відклав...
Часто питаю себе: що трапитись може?
Гірше куди? Що можливо, то трапилось все...
Та раптом озирнусь навкруги і... О Боже!
Скільки ще потрясінь і бід життя принесе...
Я хочу вірити в краще — завтра туманне,
Я відкладала на потім багато ідей,
Але я знаю одне, одне пам'ятаю:
Не відкладати ніколи на завтра людей.
Відредаговано: 23.02.2023