Руїни

Знову забула, що я не Бог...

Я знову забула, що я не Бог,
Я забула, що всіх не врятую...
Гублюсь серед міста, серед думок,
Розганяюсь і знову гальмую.

Слухаю знову я про порядність, 
Знову мовчу й щезаю у небі —
Я ненавиджу цю безпорадність
І молюся знов тихо за тебе.

Інші можуть казати дурниці
І тобі спричиняти нещастя, 
Зводити наклеп, ніби п'яниці, 
Та я знаю: тобі усе вдасться!

Я вірю тобі, вірю у тебе —
Може, на більше я не спроможна,
Та візьми мою віру, як треба, 
Візьми — нехай вона допоможе!..

Знов забуваю: я лиш примара
І вечорами — маленький маньяк,
Але уже скоро буде безхмарно, 
Бо як інакше? Звичайно, ніяк.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше