Руїни

Гідна лиш ковдра

Люди — такі ідіоти... Згадай про це, дитино,
Перед тим, як витрачати нервові клітини.

Згадай перед тим, як дна дістати колодязя
І волати у комендантську майже без голоса.

Щоби не бігти у темряві геть п'яна і боса,
Щоб не втрачати останнє не сиве волосся.

Люди бувають нестерпні, а їхні слова — пекучі,
Але знаєш, зливи часом в житті — неминучі.

Люди — такі ідіоти... Їхня мантія — чорна,
А любові твоєї гідна у світі лиш ковдра.

Твоїх бордових думок гідна тільки картопля,
І ніщо не варто того, щоби наскрізь промокла.

Люди — такі ідіоти, а життя — божевільне,
Що майже, на жаль, неможливо дихати вільно.

Посилай людей мовчки, беззвучно до чорта,
Бо твоєї любові у світі гідна лиш ковдра.

Nadine Tikhonovitch

Подобається

#2340 в Різне
#588 в Поезія

У тексті є: війна, кохання, біль

Відредаговано: 23.02.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись