Руїни

Фотокартка — спогад біди

Ковтаючи сльози біди
У темряві ще одній ночі,
В блідій трясеться руці
Фотокартка — зоряні очі...

Фотокартка — руки застиглі,
Відходить посмішка де у віки —
На жаль, колись ми не встигли
Від нещасть з тобою втекти.

Пожовкла тепер фотокартка,
Та зігріває мене лиш вона,
Хоч руйнує, як на світанку
Руйнувала столицю війна.

Фотокартка — ще живі пальці
Обпалюють спогадом душу...
Ну нащо як в ніч, так і вранці
Пам'ятати пекло це мушу?

Пекло, що Раєм здавалось,
Де ми щасливі, де ми сумні...
Фотокартка лише залишалась
Спогадом вічним біди...

І більше, а більше нічого,
Крім фото і сліз, сновидінь —
Звідки не вкрасти нікого,
А ти примара, тож згинь!

Подобається

#3052 в Різне
#779 в Поезія

Відредаговано: 23.02.2023