Руїни

Торнадо

Вогонь обпалює кістки і душу,
А я з небес викликаю торнадо,
Нехай здіймається пил. На сушу!
Закликаю весь світ воювати!

Я спалюю хати і жалість, і сіль,
Я борюся зі смертю, та марно!
Накликаю розруху, вкладаю свій біль:
Хай знищить кістляву торнадо!

Я сумую — всі штóрми на морі
Сьогодні зійдуть з берегів!
В ураган я вкладаю все горе,
Весь біль, що у грудях запрів!

Так, божевільна — я кличу торнадо,
І чорна вдарить по ребрах рука —
Повертались до дому солдати,
А тебе все у хаті нема...

Я сумую! Ти чуєш? Співаю
Голосами цунамі і диких вітрів,
Що людство безбожно вбивають
І пір'я дарують для крил.

Я сумую! Кричу і вбиваю —
Хай ллється з ножа мого кров!
Я вовком у лісі до неба волаю
І готую для втечі пором...

Срібло зірок і золото болю
Вщент розбиває торнадо...
Я співаю. Ти чуєш? Я йду за тобою,
Пригортаю до серця гітару...

Дивися! Це кров — її океани!
Я стала торнадо і болем лечу!
Я знищу цей світ і кістляву!..
Та чому ж я стою і мовчу?..

Як божевільна, мовчу...

Подобається

#3060 в Різне
#779 в Поезія

Відредаговано: 23.02.2023