Руїни

Сп'яніла пам'ять

Над містом хитається небо,
Над країной сирени гудуть —
Сиджу напівп'яна і згадую тебе,
А по венах тече моїх ртуть.

Знов нудить: віршáми і болем,
Ти моїм є цькуванням думок,
Обіймаю всім своїм горем —
Викидаю із себе рядок.

Крізь світи прямуючи пішки,
Переслідую болісну ціль —
У свої сп'янілі геть вірші
Вкладаю ненависть і біль.

Крізь час я волаю: «Не треба!»
І благаю крізь смерть не іти —
Геть п'яна знов згадую тебе,
Не рахуючи більше роки.

Подобається

#3053 в Різне
#777 в Поезія

Відредаговано: 23.02.2023