Розділ 1. Арешт

Козак прибув несподівано, проте Богун зрадів йому, як рідному брату, незважаючи на те, що бачились вони украй рідко, особливо після трагічної гибелі амбітного та сміливого Тимоша Хмельницького. Іван пригадав. Востаннє вони бачились під Жванцем. Тоді, перед битвою, він не витримав та дав занадто різку відповідь батьку Хмелю через свою незгоду щодо розташування основних козацьких сил. Ситуацію погіршувало те, що сварка відбулася під час ради у присутності старшин та полковників. Хмельницький тоді ледь стримався, аби не наказати стратити Богуна за зухвалість там же, на очах у польського війська.

Іван посміхнувся. Жванецька битва – то їх найбільша перемога за останні роки. І усе завдяки його шановному побратиму, якого він наразі міцно обіймав.

- Вибачай, що без запрошення. - весело мовив високий козак з моторошною вовчою шкурою на плечах, коли побратими нарешті наобіймались після довгої розлуки. – Як у нас на Низу гуторять – незваний гість згірш від татарина.

- Ет не мели дурниць, Іване. – радісно посміхнувся Богун. – Ласкаво прошу до господи. Ганна моя жінка вправна, враз щось на стіл накумекає.

Сірко оглядівся на обійстя вірного побратима. Дах, покритий новим ґонтом,  виблискував на сліпучому зимовому сонці, широкі дубові двері були прикрашені кованими гвіздками у формі хрестів – вишуканий дарунок запорозьких майстрів. Богун відкрив важкі двері і козаки увійшли всередину.

Там було просторо, як у невеликій світлиці гетьмана. Висока стеля з балками, по яких висіли сухі пучки полину, м’яти та лаванди. Видно Ганна знала толк у захисті оселі від непроханих гостей, як фізичних, так і безтілесних. На стінах – розкішні турецькі килими, барвисті й м’які, з візерунками у вигляді птахів, виноградної лози й півмісяців, створювали затишок в оселі. У кутку висіла велика ікона в різьбленому дерев’яному окладі, а під нею - лампадка, в якій легенько тремтіло полум’я. Біля печі стояла велика лава, застелена вовняним покривалом, поруч - довгий стіл із темного дуба, на якому, немов очікуючи несподіваного гостя, стояли мідні миски, глечик з молоком, велика кругла паляниця, таріль із печеним м’ясом. Підлога була з товстих дощок, блискуча від чистоти, пахла свіжою хвоєю. У хаті витав приємний запах свіжоспеченого хліба і меду.

А всю цю гармонію доповнювала красива постать Ганни, яка враз заметушилася коло печі, побачивши, що її коханий чоловік зайшов до господи не один. Глянувши Сірка, кивнула з легким усміхом:

- Пане Сірку, а ви все такий же – з важкої дороги, а очі світяться, наче зорі вночі.

- І ти все та сама, пані Ганно, - відповів Сірко з легким поклоном. – Справжня козацька берегиня цієї господи.

Ганна усміхнулась ще ширше, а Богун жестом запросив до столу:

- Сідай, друже. Тут тобі і вечеря, і спочинок. А вже як стемніє, буде й розмова. Про справи козацькі. І не лише.

Сірко опустився на лаву, торкнувся теплої глиняної чаші з квасом, і раптом хата наповнилася не просто світлом свічок, а давнім спокоєм товариства, що пережило разом не одну бурю. І наразі готувалися до ще однієї. Можливо, найруйнівнішої з усіх, що їм колись доводилось витримувати.

Битва під Жванцем закінчилась їх перемогою. Та не цілковитою, як на те палко сподівався Хмельницький. Спочатку удача була на їх боці. Казимир сподівався, що трансильванський князь Ракоці та господар Молдови Георгіце приєднаються своїми арміями до його походу проти непокірних козаків. Проте, знесилені походом Тимоша на Молдову та кровопролитними боями під стінами Сучави, господарі Трансильванії та Молдови вирішили не брати участь у битві під Жванцем. Тож замість очікуваної підмоги Ян Казимир отримав лише по тисячі воїнів від недавніх союзників. Таким чином і в короля і в українського гетьмана кількість війська була майже однаковою – по тридцять – сорок тисяч голів. Проте після повного оточення шляхетського табору, у польському стані почалося масове дезертирство через гостру нестачу продовольства. Однак, попри гарячі сварки з Богуном, Хмельницький відмовився від прямого наступу, так як керувався непевністю щодо надійності союзників, які неодноразово зраджували козаків у найвідповідальніші моменти битв. Тож гетьман прийняв рішення взяти ворожий табір у тривалу облогу. В польському стані тоді, на початку грудня, від голоду та епідемій згинуло не менше десяти тисяч жовнірів. Ян Казимир зумів таки домовитись з татарами і хан уклав з польським королем таємний мир, згідно якому Білоцерківський договір скасовувався та відновлювались Зборівські угоди. Разом з тим, Казимир мав сплатити ханові сто тисяч злотих та дав згоду на те, аби татари сорок днів гнали українців у ясир.

Наслідки цього таємного миру між польським королем та ханом були набагато катастрофічніші, аніж здавалось на перший погляд. Саме цей мир, а також той факт, що невпинні роки кровопролитних боїв, жорстоке винищення ворогами мирного населення, татарські набіги лише наближали молоду гетьманську державу до її кінця, змусили Хмельницького ще більш упевнитися, що лише союз із московією може убезпечити Україну від цього падіння у безодню забуття. Річ Посполита теж потерпала від затяжної війни. Єдиний, хто виграв у цій битві, була московія. Завдяки трагічним подіям на сусідських землях і подальшій методичній загарбницькій політиці, москва з часом зуміла вирости до розмірів цілої імперії. Залишилось лише сподіватися, що цей гіркий досвід візьмуть на озброєння нащадки та усвідомлять, що москва являється не лише ненадійним союзником, а насправді є найбільшим ворогом, який радо скористається слабкістю сусідів, аби захопити його землі та ресурси. А ті, хто цього не зрозуміє, рано чи пізно просто приречені на знищення.

У непевному світлі свічей, що кидали чудернацькі тіні на м’які килими, розмова ставала дедалі важчою та болючішою. Богун справно наливав Сірку медовухи, але попри веселий хміль, голова була важка від напружених думок.

- І все ж, брате, батько затаїв на нас зло. А все через ту кляту раду у Переяславі, де ми не присягнули цареві.