Рулетка на життя

Пам'ять

Та будемо ми друзями на віки!
Оголосив одного ясного дня ти.
Але коли те серце защемило,
Я, зрозуміла...
І знову я лишилася одна.
А ти пішов, ставши примарою думок.

Пригадую як ночами не спали.
Як ми гуляли та прописували тексти!
Як обговорювали наші спільні мрії!
Коли сварились бо відчули що потрібно.

Я пам'ятаю інколи мовчали.
Бо ображати один одного хотіли.
Але ти завжди ліз миритись першим!
Бо дружба найдорожче слово.

Але тебе нема.
І я вже не мала дитина.
Живу життя. Та горя не впізнаю.
Але у думах своїх вічно тебе пам'ятаю.

Ти був душею.
Другом був. Немов частиною мене.
Але тепер тебе нема.
А я живу...
На світі де панує спокій.
Заради двох...
Бо обіцяла я тобі тоді колись від горя.

Роки пройшли.
А я все пам'таю.
Оті слова які сказав колись мені.
"І будем друзями навіки та й матимеш опору"
Але тепер, опора лише пам'ять.
І падати я можу знову й знову.

Я буду жить на супереч всім світу!
Заради пам'яті та спогадів своїх!
Щоб тебе вічно пам'ятати.
Мій рідний друже.
Моя опора, світлая дитинства мить.

Nilett

Подобається

#456 в Містика/Жахи

У тексті є: містика, оповідання

Відредаговано: 09.07.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись