Рулетка на життя

В яскраво освітленому казино, де дзвін монет і сміх заповнювали повітря, молода жінка, на ім'я Вікторія вдивлялася в миготливі вогні рулетки. Вона була тут не для розваги, а щоб вкотре забути про свою тривогу. Її життя останнім часом було непростим, і вона шукала хоч якогось виходу з важкої ситуації.

Щоб жінка не робила, завжди її спіткала одна лише невдача. Кинув коханий, вигнали батьки, а тепер ще й хотіли забрати останнє що у неї залишилося від покійної бабусі, двох кімнатну квартиру у центрі через борги, яких вона навіть не набрала, а отримала від молодшої сестри що втекла до іншої країни.

Маска байдужості, та розбита душа, це було те що описувало її останні два роки.

Кожного разу коли вона заходила до розважального закладу та йшла до свого «улюбленого» місця, завжди привертала увагу своєю впевненістю. Вікторія була особливою жінкою, котра мала одну єдину, але дуже сильну сторону – рулетку. Її краса та елегантність гармонійно поєднувалися з загадковістю та інтуїцією, які робили її неперевершеною в цій грі.

Кожного вечора вона заходила до казино, вбрана в елегантну сукню, що підкреслювала її витонченість. Погляд завжди був спрямований прямо, а кроки – впевненими. Коли Вікторія підходила до столу з рулеткою, всі навколо затихали, спостерігаючи за її діями та не могли зрозуміти, як можна здобувати одну перемогу за іншою.

Вона обережно розміщувала фішки на столі, вибираючи свої ставки з неймовірною точністю. Рухи молодої жінки були плавними й впевненими, ніби вона вже знала результат наперед. Круп'є запускав кульку, і всі завмирали в очікуванні, але тільки не вона. Вікторія залишалася спокійною, з легкою усмішкою на губах, наче так і стверджуючи що її ім’я означає «перемога».

Кулька стрибала по числах, здавалося, навмання, але зрештою завжди зупинялася на тому, що обралося нею. Гравці навколо дивувалися, як їй вдається так майстерно передбачати результати. Для неї це не було простою грою – це був особливий ритуал, в якому вона виявляла свою силу і впевненість, раз поза дверима казино, життя її було суцільним безладом та розпачем.

Кожен виграш підкріплював її віру в себе, роблячи її ще сильнішою як гравця. Вона знала, що рулетка – це її стихія, її спосіб відчути себе живою і непереможною. Віка не поспішала йти з казино, насолоджуючись кожною миттю перемоги, кожним обертанням колеса, яке знову і знову приносило їй успіх.

Та після повторної перемоги, коли годинник вказував вже пізню годину, жінка забажала повернутися додому.

Раптом біля неї з’явився високий чоловік у чорному костюмі. Його обличчя було бездоганним, очі — глибокими й темними, мов ніч, а волосся шовковистим та чорним, природно завиваючись у кінцях. Від нього віяло чимось надприродним та таємничим, але одночасно і привертаючи увагу та підвищуючи цікавість. Вона раніше не бачила його тут, хоча приходила стабільно вже другий місяць. Він нахилився до Вікторії й промовив м’яким, але рішучим голосом:

— Вікторіє, твій час настав. Я — Смерть, і я прийшов за тобою.

Жінка підняла погляд на незнайомця і відчула дивну суміш страху і захоплення від почутого. Спочатку, вона сприйняла це за жарт, але дотик чоловіка до її плеча дав зрозуміти, що це правда.

— Невже це кінець? — запитала вона, ледь дихаючи.

— Так — відповів він — Але я готовий дати тобі шанс. Зіграймо в рулетку. Ту саму, яку ти так любиш. Якщо я виграю, то заберу тебе з собою. Якщо ж виграєш ти, то залишишся жити й зможеш загадати будь-яке бажання та я особисто його виконаю.

Вікторія глибоко зітхнула, розуміючи, що це її, мабуть, єдиний шанс. Або зіграти та ризикнути, або ж відмовитися та все одно померти як тільки підніметься зі свого крісла та візьме напрямок до виходу. Жінка не довго розмірковуючи над відповіддю кивнула і погодилася на умови. Їхній стіл для гри швидко оточили глядачі, які не знали, що саме вирішується у цій грі.

Смерть обрав чорний колір, а Вікторія — червоний. Круп'є запустив кульку, і вона почала обертатися по краях рулетки. Напруга зростала з кожною секундою, коли кулька стрибала з одного сектора на інший. А от жінка сиділа у кріслі не вимушено, подумки, мабуть, або розуміючи що програє, або ж навпаки, вона була надто впевнена у своїй перемозі навіть проти такого опонента.

Нарешті, кулька зупинилася на червоному кольорі, вирішуючи долю одразу двох гравців.

Смерть подивився на Вікторію з сумішшю здивування і поваги. Адже вона була першою, хто змогла обіграти його таким способом.

— Ти виграла – сказав він – Тепер я маю виконати твоє бажання. Тож добре обміркуй що бажаєш отримати.

Вікторія посміхнулася, тепер розуміючи що сама смерть у її руках. Вдихнувши глибоко вона раптом сказала:

— Я хочу, щоб ти став ідеальним чоловіком і одружився зі мною. І щоб ти допоміг мені стати успішною по життю. Повернути втрачене та завести нове.

Смерть задумався, але потім кивнув.

— Добре. Я виконаю твоє бажання, адже дав слово. З цього моменту я буду твоїм чоловіком і зроблю все, щоб ти була щаслива та успішна. А коли настане день, то заберу тебе без жалю та сумніву. Ти заслужила на це.

* * *

Наступного дня Вікторія прокинулася у своєму ліжку, відчуваючи, що щось змінилося. Тіло її було надто легким, а душа наче не знала бід та була вільна.