Розділ 24: Тінь легенди та гнів Імператора

У темному таборі, оточеному густим лісом, Куміхо стояла біля центру, де горів великий вогонь. Її постать, окутана хитким світлом полум’я, виглядала водночас велично й моторошно. Демони, що оточували її, схилили голови, не сміючи навіть дихати голосно. Куміхо підняла руки, і навколо раптово піднявся густий туман, огортаючи все. Світ ніби розчинився в мороці, і за мить вона опинилася перед старійшинами демонів.

Це була велична зала, висічена в скелі, зі стінами, вкритими древніми символами. Перед нею сиділи четверо старійшин, їхні обличчя приховували тіні. У центрі зали стояв трон, на якому сидів Імператор Мороку — могутній демон із чорними очима, що світилися ненавистю. Його броня здавалася частиною його тіла, а його голос, коли він говорив, був гучним і грізним.

— "Куміхо!" — пролунав голос Імператора Мороку. — "Що ти робиш? Уже скільки часу минуло, а у нас немає результатів! Ми втратили воїнів, але так і не отримали жодної користі!"

Він підвівся з трону, його обличчя було спотворене гнівом. Його погляд, сповнений презирства, був спрямований прямо на Куміхо.

— "Ти говорила, що розірвеш печать, приведеш нас до перемоги! Але що ми маємо? Лише втрати і ніякої надії!"

Куміхо, спокійно стоячи перед ним, навіть не повела бровою. Її спокій здавалося ще більше розлютив Імператора.

— "Ваша величність," — промовила вона своїм холодним, рівним голосом, — "Ваш гнів не допоможе нам. Моє завдання — знайти шлях до перемоги, і я на правильному шляху."

— "Правильному?" — зірвався Мороку. — "Я бачу лише самі жертви! Воїни  не повертаються мживими, і навіть ті, хто вижив, не можуть наблизитися до мети! Можливо, ти просто витрачаєш наш час!"

Тут Куміхо зробила крок вперед, її очі почали світитися моторошним червоним світлом.

— "Досить, Імператоре," — сказала вона з гострим акцентом у голосі, який змусив усіх замовкнути. — "Ви бачите лише те, що хочете бачити. Але дозвольте нагадати вам, чому ми тут і за що боремося. Це не просто печать. Це ключ до сили, яку ніхто не може уявити."

Старійшини, які сиділи тихо, нарешті підвели голови. Один із них, Демон Хао, сказав:

— "Що ти маєш на увазі, Куміхо?"

Вона подивилася на старійшин, її очі були сповнені рішучості.

— "Легенда про Меч Всесвіту. Це не міф. Це пророцтво, яке було сказане на початку часів. Ви думаєте, що меч — це лише історія для дітей? Ні, це справжня зброя, яка здатна змінити саму природу світів."

Імператор Мороку, який уже відкрив рот, щоб відповісти, раптом замовк. Його обличчя змінилося, на ньому з’явився вираз здивування.

— "Продовжуй," — сказав він, його голос став тихішим, але в ньому звучала гостра цікавість.

— "Пророцтво говорить, що Меч Всесвіту був створений для збереження рівноваги між світами," — почала розповідати Куміхо. — "Його сила така велика, що навіть боги не можуть її контролювати. Той, хто володіє цим мечем, може змінити долю всіх світів — смертних, богів і демонів."

Вона зробила паузу, дозволяючи словам осісти в повітрі.

— "Але є й інше. Легенда говорить, що лише обраний може зібрати всі частини меча. І цей обраний вже почав свою подорож. Лі Чень."

— "Лі Чень?" — перепитав Мороку, нахиляючись уперед. — "Смертна? Ти хочеш сказати, що ця дитина намагається зібрати меч?"

— "Так," — сказала Куміхо. — "І якщо ми хочемо зупинити її, ми повинні діяти швидко. Її шлях веде її прямо до наших планів. Вона знає більше, ніж здається, і якщо вона знайде меч, її сила стане нездоланною навіть для вас, Імператоре."

Мороку встав із трону, його очі спалахнули.

— "Це лише легенда! Я ніколи не вірив у ці казки. Але якщо ти маєш рацію… Ми не можемо дозволити їй дістатися до меча першою."

Він обернувся до старійшин.

— "Збирайте авангард. Ми розпочнемо атаку на печать. Якщо ми зможемо зруйнувати її, то знищимо будь-яку надію для цієї смертної знайти меч."

Старійшини кивнули і зникли в тіні. Куміхо залишилася стояти на місці, її очі сяяли переможним вогнем. Вона знала, що все йде за її планом.