Розділ 23: Тисячі мечів і древнє закляття

Лі Чень і Цзян Лін сиділи біля багаття, роздумуючи над словами Хуан Луня. Їхні голови були повні питань, а відповіді, здавалося, ховалися за завісою часу і загадок. Ліс навколо був тихим, лише вітер шелестів у гілках, створюючи атмосферу спокою. Але цей спокій було несподівано порушено.

Раптом вони почули кроки позаду. Ці кроки були легкими, майже нечутними, але від них відчувалася небезпека. Обоє швидко обернулися, і перед ними постала фігура. Це була жінка, молода, з довгим чорним волоссям, яке падало на її плечі, і з мечем у руках, який сяяв під місячним світлом. Її очі були порожніми, наче вона не мала душі. Обличчя не виражало нічого, лише холодну монотонність.

— "Ще двоє… Куміхо наказала не залишати свідків," — промовила вона глухим, беземоційним голосом, ніби її слова були механічним виконанням чужої волі.

— "Хто ти?!" — запитав Цзян Лін, піднімаючи свій меч і стаючи між нею та Лі Чень.

— "Мене звуть Інь Шао," — відповіла вона з тим же порожнім тоном, і в її очах з’явився легкий спалах темної магії. — "І я знищу вас, як знищила всіх інших."

Лі Чень миттєво зрозуміла, що перед ними не просто ворог, а зачарована воїтелька, чиї дії керувалися злими чарами Куміхо.

Бій починається

Інь Шао підняла свій меч і промовила щось незрозуміле, її слова звучали, як давнє заклинання. Раптом навколо почали з’являтися мечі, один за одним. Вони виростали із землі, ніби прокидалися після тисячолітнього сну. Це була техніка, яку вона застосувала, — "Танок Тисячі Клинків". Мечі вирували навколо неї, створюючи смертоносний вихор.

— "Будьте готові зустріти свою загибель," — холодно промовила Інь Шао, направляючи мечі в сторону Лі Чень і Цзян Ліна.

— "Лі Чень, стій за мною!" — вигукнув Цзян Лін, створюючи захисний щит. Світло щита було яскравим, але навіть він почав тьмяніти під натиском тисяч мечів, які врізалися в нього з оглушливим звуком.

— "Це не витримає довго!" — вигукнув він, повертаючи голову до Лі Чень. Його погляд, хоч і напружений, був сповнений тепла і чогось глибшого, що Лі Чень ледве вловила. У ту мить він відштовхнув її вбік, захищаючи від наступного потоку мечів.

— "Ти маєш вижити!" — сказав він рішуче, але тихо.

Між Цзян Ліном і Інь Шао зав’язалася запекла сутичка. Її мечі зливалися з темною магією, кожен її удар був ідеально розрахованим. Її рухи були настільки швидкими, що, здавалося, вона танцює у вихорі смерті. Цзян Лін захищався з усіх сил, його меч світився енергією, і кожен його удар резонував з землею, але він швидко почав виснажуватися.

— "Це все, на що ти здатен?" — холодно запитала Інь Шао, її голос не мав жодних відтінків емоцій.

— "Ти не більше, ніж лялька під владою Куміхо," — відповів Цзян Лін, ухиляючись від чергового удару. — "Ти не контролюєш себе, але я бачу в тобі щось справжнє. Ти можеш боротися із цими чарами."

Але його слова, здається, не доходили до неї. Її рухи ставали все небезпечнішими, і в якийсь момент Лі Чень зрозуміла, що їй потрібно щось зробити. Вона відчувала, що битва була їй не по силах, але водночас знала, що не може залишити Цзян Ліна самого.

Раптом світ навколо Лі Чень змінився. Вона опинилася в темній кімнаті. Це була порожня, чорна безодня, і здавалося, що сама реальність зникла. Її охопив страх, але водночас вона відчувала, що це місце кликало її.

— "Дитино…" — тихий голос пролунав у її голові, і перед її очима з’явилися дивні рухи рук, ніби вона вивчала їх раніше, але не пам’ятала коли. Це була формація — давня і потужна.

Вона почала повторювати ці рухи, навіть не розуміючи, що робить. Слова давнього заклинання виникли в її голові, і її вуста повторили їх:

— "Світло первісного хаосу, розірви пута темряви, поверни істину туди, де вона має бути!"

Раптом вона відчула, як енергія почала наповнювати її. Вона опинилася на галявині, і її руки рухалися самі собою, створюючи формуцію. Вона була настільки складною, що здавалося, ніби це не вона, а хтось інший керував її діями.

Повернувшись до реальності, Лі Чень вигукнула закляття, яке розгорнулося потужним потоком енергії, розбиваючи темну магію, що оточувала Інь Шао. Тисячі мечів зникли в повітрі, а Інь Шао впала на коліна, її очі повернулися до життя.

— "Що… Що сталося?" — запитала вона, оглядаючи руки, ніби намагалася зрозуміти, що вона зробила.

Цзян Лін підбіг до Лі Чень, витираючи піт з чола. Його очі виражали вдячність і захоплення.

— "Як ти це зробила?" — запитав він.

— "Я сама не знаю," — відповіла вона, дивлячись на свої руки, які все ще тремтіли від сили, яку вона використала.

Інь Шао, вже прийшовши до тями, тихо сказала:

— "Дякую… Я була не в собі. Це була сила Куміхо… Вона змусила мене знищувати всіх, кого я зустрічала."

Лі Чень і Цзян Лін мовчки переглянулися. Вони зрозуміли, що боротьба тільки починається, і перед ними ще багато випробувань.