Розділ 13: Нарада Запечатаних

У похмурому підземеллі, що розтягувалося на багато миль, зійшлися могутні демони. Це був світ, захований від світла і наповнений духом віків, у якому жила сама темрява. Демонів було запечатано тут вже століттями: закляття, накладене могутніми силами, створило щільний бар’єр, який стримував їхню міць і волю. Їхня свобода здавалася недосяжною, але надія на визволення жила навіть у цих застиглих кам’яних стінах.

У центрі підземного залу зібралися четверо старійшин — хранителі стародавніх знань і потаємних магічних умінь. Кожен із них був відомий своєю унікальною силою та впливом серед демонів, і всі вони підкорялися лише одному — головному демонічному лідеру, імператору Мороку, чий голос відлунював у кожному куточку їхнього ув’язнення.

Старійшини стояли по колу, а їхні темні фігури виділялися серед важкої темряви підземелля. На обличчях можна було побачити суворість і хвилювання, але відчувалося, що кожен з них мав свій особливий план.

— "Ми вже занадто довго чекаємо," — промовив перший старійшина, Сін-Гу, високий і худорлявий демон із пронизливими жовтими очима. Його вважали наймудрішим серед старійшин, а його знання про магічні артефакти і заклинання було безцінним для демонів. — "Запечатаний бар’єр, хоч і міцний, але має слабкі місця. Ми повинні скористатися цим зараз."

Його слова були сповнені рішучості, але третій старійшина, Рі-Мун, відомий своєю грубою силою та непокірною вдачею, тільки посміхнувся.

— "Твоя стратегія надто повільна, Сін-Гу," — з презирством відповів він. — "Ми потребуємо прямої атаки, щоб знищити цей бар’єр, а не обходити його, мов боягузи."

Рі-Мун був величезної статури, його червоні очі спалахували агресією, а в голосі чувся зневажливий тон. Він ніколи не відмовлявся від сили, і зараз був готовий зруйнувати печать у будь-який спосіб, не зважаючи на можливі наслідки.

Імператор Мороку, чия фігура була оповита темними сутінками, стежив за їхньою суперечкою, але його вираз обличчя залишався незворушним. Він був тим, хто вже не одне тисячоліття об’єднував сили демонів, і його слово важило більше, ніж будь-яке інше.

Нарешті заговорив четвертий старійшина, Юн-Ши, майстер проклять і темних заклинань. Його голос був холодним і спокійним, проте в кожному слові відчувалася небезпека.

— "Повністю знищити печать не вийде. Ми можемо лише послабити її, дозволивши невеликій кількості демонів пройти крізь бар'єр," — мовив він, обводячи присутніх пронизливим поглядом. — "Але для цього нам потрібен авангард із тисячі воїнів."

Почувши ці слова, старійшини обмінялися значущими поглядами. Вони усвідомлювали, що цей план був ризикованим, але в той же час він був їхнім єдиним шансом хоча б частково вирватися з ув’язнення.

Другий старійшина, Лін-Фей, найстаріший і найповажніший серед них, схилив голову, глибоко задумавшись. Його постать була крихітною і скромною, але магічна аура, що виходила від нього, випромінювала силу і глибокі знання. Він тихо промовив:

— "Але для авангарду нам потрібен той, хто може бути провідником. Хтось, чия сила і лють змусять тремтіти навіть надійні закляття…"

Юн-Ши обережно кивнув, підтверджуючи його слова.

— "Є лише один такий вибір. Ми маємо звернутися до древньої куміхо, яку запечатали в магічному браслеті ще тисячі років тому," — його очі заблищали від хвилювання. — "Кажуть, вона настільки небезпечна, що навіть попередні імператори боялися її пробудження."

Куміхо, демон-лисиця з дев’ятьма хвостами, відома своєю жорстокістю і хитрістю, була істотою настільки могутньою, що її ім’я забулося в легендах як символ хаосу і безжальності. Легенди свідчили, що вона знищила ціле місто лише заради розваги, її сили не могли зрівнятися з жодним іншим демоном.

Імператор Мороку мовчки кивнув, даючи старійшинам згоду на ризикований план. Його очі блищали нетерпінням і ледь прихованою злобою.

— "Тоді пробудимо куміхо," — промовив Мороку з глухим зловісним голосом, і кожен демон у кімнаті відчув, як похмура магічна сила заповнює простір.

Старійшини зібралися довкола старого магічного браслета, на якому були вигравірувані символи, що світилися приглушеним світлом. Лін-Фей, як майстер культивації, зосередився, знімаючи печать з браслета. Його слова звучали мов шепіт, що вібрував простором, викликаючи ледь чутний відгомін.

— "Могутня куміхо, ми звільняємо тебе від ув'язнення. З’явися перед нами і підкорись нашій волі!"

Слова прозвучали зловісно, і невдовзі навколо браслета з’явилися бліді чорні нитки, які зміїлися у повітрі. З браслета вирвалася хвиля потужної темної енергії, яка змусила всіх старійшин на мить відступити. Темрява закрутилася у вихорі, що поступово набував форми.

І от, перед ними постала куміхо — демон-лисиця із дев'ятьма хвостами, з очима, що палахкотіли червоним вогнем. Її постать випромінювала незвичну красу і водночас приховану загрозу, кожен її рух був наповнений силою та витонченістю, наче вона могла з легкістю знищити все, що стоїть на її шляху.

Куміхо вдивлялася в старійшин з невдоволеним поглядом, її очі звужувалися від презирства і люті.

— "Хто посмів мене звільнити?" — запитала вона холодним, але сповненим злоби голосом.

Старійшини лише обмінялися поглядами, а Лін-Фей зробив крок уперед.

— "О, велична куміхо," — мовив він, нахиливши голову, але зберігаючи свою гордість, — "ми повернули тобі свободу, щоб ти повела наших демонів. Твоє завдання — послабити печать і випустити тих, хто може пробитися крізь бар'єр."

Куміхо розсміялася, її сміх лунав зловісно і хижо. Вона уважно подивилася на кожного з них, її погляд був сповнений зверхності.

— "Ви просите мене допомогти вам?" — промовила вона з ледь помітною насмішкою. — "І чому я повинна коритися? Ви мене ув’язнили, а тепер потребуєте моєї допомоги? Як це смішно."