Розділ 12: Шлях через Озеро Сін Чень

Лі Чень стояла на березі озера Сін Чень, вдивляючись у його дзеркальну поверхню. Вона відчувала себе спокійною, але водночас відчувала, що перед нею непросте випробування. Озеро було настільки прозорим, що, здавалося, могло розкрити всі її таємниці. Не маючи вибору, Лі Чень зітхнула і, зібравшись з думками, обережно ступила на гладеньку поверхню.

З кожним кроком вода ніби розступалася перед нею, приймаючи її, як частину себе. Пройшовши кілька кроків, Лі Чень раптом побачила яскравий образ — видіння, що постало перед її очима, було настільки реальним, що вона на мить забула, де знаходиться.

Перед нею стояла молода дівчина. Її обличчя випромінювало спокій і рішучість, а очі — мудрість, яку не могли носити звичайні смертні. Вона стояла на полі, оточена руїнами, а її обличчя було обернене до яскравого світла. Лі Чень зрозуміла, що дівчина в видінні зробила неймовірну жертву, віддавши своє життя заради рівноваги між світами, щоб уберегти їх від хаосу.

Образ став мерехтіти, розчиняючись у повітрі, і Лі Чень відчула, як щось у ній відгукнулося на цю картину. Вона зрозуміла, що частина її душі прагне віднайти такий же спокій і готовність до самопожертви, але при цьому їй ще треба було зрозуміти, який шлях для цього обрати.

Коли видіння зникло, Лі Чень виявила, що вже стоїть не на озері, а біля підніжжя гори. Перед нею височіла гора Юхань — древня і велична, її вершина була прихована густим туманом, що закривав небо. Вона здавалася нездоланною, а її кам'яні схили мовчазно зберігали таємниці, що чекали на свого шукача.

Лі Чень дивилася на цю гору, не розуміючи, як їй взагалі дістатися на вершину. Але саме в цей момент вона почула голос позаду.

— "Важко уявити, що хтось із чужинців сам наважився підійти до гори Юхань," — пролунало позаду, і Лі Чень обернулася.

Перед нею стояв молодий чоловік. Його високий зріст і ясні сині очі одразу привернули її увагу. Він був міцної статури, а його обличчя випромінювало впевненість і спокійну мудрість. У руках він тримав меч, який мав старовинний вигляд, але виглядав дуже доглянутим.

Чоловік посміхнувся і, трохи нахиливши голову, мовив:

— "Звідки ти прийшла, мандрівнице? І куди ж ти прямуєш?"

Лі Чень трохи ніяково опустила очі, але відповіла впевнено:

— "Я прийшла здалеку, шукаючи частини Меча Всесвіту, щоб відновити рівновагу між світами."

— "Сміливе прагнення," — відповів незнайомець, в його голосі було помітно схвалення. — "Не кожному по силі навіть просто дійти сюди, тим більше перейти озеро Сін Чень."

Він уважно подивився на неї, ніби намагаючись щось розгледіти у виразі її обличчя.

— "Я — Цзян Лін," — нарешті представився він, роблячи невеликий крок вперед. — "Мій рід — один із найстаріших в школі культивації 'Зоряний Клинок'. Мабуть, ти чула про нас."

Лі Чень справді знала про цю школу. Сім'я Цзян була відомою серед усіх культиваторів — вони займали особливе місце серед інших шкіл, бо вважалися носіями особливої мудрості та сили, до яких прагнули навіть найбільші майстри. Їхні навички культивації славилися витримкою і спокоєм, а сама школа "Зоряний Клинок" була легендою, відомою далеко за межами їхньої землі.

— "Так, я чула про ваш рід і школу," — відповіла Лі Чень, намагаючись зберігати спокій.

Цзян Лін трохи всміхнувся і додав:

— "Багато хто з тих, хто вирушає в пошуках сили, не здатен подолати випробування озера. Лише ті, чия душа чиста і серце відкрите, можуть перейти його і дістатися до цієї гори."

— "Я відчувала силу озера," — сказала Лі Чень, замислено дивлячись на гору. — "Воно показало мені видіння, і я зрозуміла, що потрібно зробити більше, ніж я думала, для відновлення рівноваги."

Цзян Лін уважно слухав її, в його очах сяяло розуміння.

— "Ти відчула те, що відчуває кожен, хто приходить сюди з істинними намірами. Гора Юхань також випробує твою рішучість. Але перш ніж ти вирушиш далі, я маю ще кілька запитань."

— "Питай," — кивнула Лі Чень, сповнена рішучості.

— "Що спонукає тебе до такого важкого шляху? Чому ти обрала саме цей шлях?"

Лі Чень подумала на мить, але потім спокійно відповіла:

— "Я хочу врятувати тих, кого люблю, я розумію, що від мене залежить набагато більше. Я не хочу, щоб світ занурився у хаос. Це моя відповідальність."

Цзян Лін кивнув, а в його погляді відбилося схвалення.