Пролог: Полум’я і Пророцтво

Це було дуже страшно. Пам'ятаю, як великі полум'яні кулі падали на світ смертних, освітлюючи небо і знищуючи все на своєму шляху. Бій точився за могутній артефакт — Меч Юсі, який також називали Мечем Всесвіту. Цей меч мав у собі сили настільки величезні, що вони могли змінити долю всього світу.

Двоє найсильніших істот — Сін Чжоу, який жадав влади, і Сон Кан, що бачив у мечі лише загрозу, — билися на вершині гори, що піднімалася над світом смертних. Кожен їхній удар змішувався зі спалахами вогню і гуркотом, що розсікав нічну тишу.

— "Сон Кан," — промовив Сін Чжоу з холодною посмішкою, його очі горіли пихою. — "Ти справді віриш, що знищення меча врятує цей світ? Дурень. Влада належить тому, хто здатний її взяти!"

— "Справжня сила не належить одному," — відповів Сон Кан, його голос був спокійним, але в ньому відчувалася незламна рішучість. — "Цей меч тільки розпалить жадібність і ненависть. Його створено для рівноваги, а не для поневолення."

— "Рівноваги?" — зі зневагою засміявся Сін Чжоу. — "Що за дурниці! Рівновага — це вигадка для слабких. У цьому світі існує тільки одне правило: або ти правиш, або тобою правлять. І з цим мечем я зможу правити навіть богами!"

Сон Кан стискав руків’я меча, готуючись до вирішального удару.

— "Цей меч не принесе тобі нічого, крім загибелі, Сін Чжоу," — тихо промовив він. — "Ти занадто слабкий, щоб розуміти його справжню силу."

— "Ти помиляєшся, Сон Кан!" — крикнув Сін Чжоу, його голос лунав по всій долині. — "Цей меч належить мені! Я здобуду його, навіть якщо доведеться знищити всіх, хто стане на моєму шляху!"

Але Сон Кан бачив загрозу, яку ніс меч, і не мав наміру дозволити, щоб ця сила впала в руки Сін Чжоу чи будь-кого іншого. Він знав, що цей меч занадто небезпечний для смертних, богів і безсмертних.

Зібравши всі сили, він підняв меч і вимовив стародавнє заклинання. Земля затремтіла, і меч розколовся на шість частин, що розлетілися в різні куточки світу, щоб ніхто не зміг зібрати їх разом.

Пророцтво, яке здавалося забутим, зазвучало знову, ніби ожило в повітрі:

"Той, хто знову об’єднає Меч Всесвіту, отримає владу над усіма світами, але цю владу він зможе понести, лише якщо його серце сповнене світлом. Інакше ж меч принесе хаос, знищення і тьму, які поглинуть усі світи."

Сон Кан, виснажений і поранений, дивився на свого ворога, який із ненавистю і розпачем спостерігав, як уламки меча зникають у небесах.

— "Ти… за це відповіси," — прошепотів Сін Чжоу, його очі блищали від люті. — "Ми ще зустрінемося, Сон Кан. І я знайду кожен уламок цього меча."

Сон Кан лише тихо кивнув, усвідомлюючи, що війна за Меч Юсі ще не завершена.