***
Я сладких снов тебе желаю!
Пускай меня заменит темнота…
Ты знай одно, я от тебя сгораю!
Поцеловать хочу тебя…
***
Как сказать, что я люблю тебя?
Как не обидеть говоря?
Как полюбить и не терять?
Как тебя понять?
И как услышать от тебя
Слова: “И я люблю тебя”?
Тяжко
Як іноді тяжко на світі буває,
Коли кохана людина тебе покидає…
А ти вже не знаєш, що діяти, що робити...
На душі сумно, але ще хочеться жити…
І проклинаєш все на світі,
Весну прокляту зі цвітом…
А потім замирившись ти оживаєш,
Та врешті ти мстиш, і сам покидаєш…
І біль вже не менший, а навпаки,
Розлука коли...
Дві половинки
Дві половинки у душі,
Що боряться вони між собою…
І погано мені,
Що не можу я просто бути з тобою…
Зло і добро рвуть мою душу,
А серце болить,
Та жити я мушу…
Бо хочу кохання,
До смерті хочу любить…
***
Лучик сверкает, птички поют,
С раннего утра мне спать не дают…
Поют о тебе, о твоих глазах,
Что только что видел я в незабываемых снах…
***
Хоть я изменчив и меняюсь,
Я в глазах твоих теряюсь…
И думаю я об одном…
Я вспоминаю тебя и твой дом…
А сердце сгорает до тла…
Просто люблю я тебя...
***
Я ТЕБЕ лиш кохаю в цю мить,
Моє серце палає, горить!
А ОЧІ твої приходять у сні…
Бо ТИ не байдужа мені!..
І хочу сказати одне,
Що кохаю я дуже ТЕБЕ!
І байдуже, що далі буде…
Нехай ТЕБЕ ніжно промінь розбуде…
І вітер розкаже усе,
Як кохаю ТЕБЕ…
***
Я радий за тебе, знаєш про це ти чи ні,
Бо коли тобі добре, то добре й мені…
І сонце хай світить, радіє життю,
Хай вітер шепне:
“ТЕБЕ Я ЛЮБЛЮ!”
***
Поэтом можешь ты не быть,
Но человеком быть обязан…
И нет права, у тебя, забыть –
Ты словом крепко связан…
Слова могут убить,
Зачем ты обещал любить...
***
Чи знаєш ти, як тяжко буває,
Коли серце живе й помирає?
А ти розумієш одне:
Час невгамовно іде…
І все, що хотілось колись — остогиділо…
А ти знаєш, та не хочеш змінити…
Ніби секунду лишилося жити…
Та проходить усе,
І душа радіє живе…
Але знову приходить та мить –
Серце пече і болить,
Бо горить і палає,
Вогнем із середини все обпікає…
І прагне померти, але не дає…
Кохає… кохає тебе!
Додає воно сил, та забирає,
Потьмарює розум,
Тебе лиш кохає…
…………………………………………………………
А я з цим живу,
Помираю щодня…
І здається мені, що я мов щеня,
Що просто прагне тепла…
Якого нема...
І контраст у душі…
Без тебе спати, не дає мені…
Бо чесно сказати, в душі я боюся…
Боюся себе,
Коли в очі твої я дивлюся…