13(UA/RU)

***

Я сладких снов тебе желаю!

Пускай меня заменит темнота…

Ты знай одно, я от тебя сгораю!

Поцеловать хочу тебя…

***

Как сказать, что я люблю тебя?

Как не обидеть говоря?

Как полюбить и не терять?

Как тебя понять?

И как услышать от тебя

Слова: “И я люблю тебя”?

Тяжко

Як іноді тяжко на світі буває,

Коли кохана людина тебе покидає…

А ти вже не знаєш, що діяти, що робити...

На душі сумно, але ще хочеться жити…

І проклинаєш все на світі,

Весну прокляту зі цвітом…

А потім замирившись ти оживаєш,

Та врешті ти мстиш, і сам покидаєш…

І біль вже не менший, а навпаки,

Розлука коли...

Дві половинки

Дві половинки у душі,

Що боряться вони між собою…

І погано мені,

Що не можу я просто бути з тобою…

Зло і добро рвуть мою душу,

А серце болить,

Та жити я мушу…

Бо хочу кохання,

До смерті хочу любить…

***

Лучик сверкает, птички поют,

С раннего утра мне спать не дают…

Поют о тебе, о твоих глазах,

Что только что видел я в незабываемых снах…

***

Хоть я изменчив и меняюсь,

Я в глазах твоих теряюсь…

И думаю я об одном…

Я вспоминаю тебя и твой дом…

А сердце сгорает до тла…

Просто люблю я тебя...

***

Я ТЕБЕ лиш кохаю в цю мить,

Моє серце палає, горить!

А ОЧІ твої приходять у сні…

Бо ТИ не байдужа мені!..

І хочу сказати одне,

Що кохаю я дуже ТЕБЕ!

І байдуже, що далі буде…

Нехай ТЕБЕ ніжно промінь розбуде…

І вітер розкаже усе,

Як кохаю ТЕБЕ…

***

Я радий за тебе, знаєш про це ти чи ні,

Бо коли тобі добре, то добре й мені…

І сонце хай світить, радіє життю,

Хай вітер шепне:

“ТЕБЕ Я ЛЮБЛЮ!”

***

Поэтом можешь ты не быть,

Но человеком быть обязан…

И нет  права, у тебя, забыть –

Ты словом крепко связан…

Слова могут убить,

Зачем ты обещал любить...

***

Чи знаєш ти, як тяжко буває,

Коли серце живе й помирає?

А ти розумієш одне:

Час невгамовно іде…

І все, що хотілось колись — остогиділо…

А ти знаєш, та не хочеш змінити…

Ніби секунду лишилося жити…

Та проходить усе,

І душа радіє живе…

Але знову приходить та мить –

Серце пече і болить,

Бо горить і палає,

Вогнем із середини все обпікає…

І прагне померти, але не дає…

Кохає… кохає тебе!

Додає воно сил, та забирає,

Потьмарює розум,

Тебе лиш кохає…

…………………………………………………………

А я з цим живу,

Помираю щодня…

І здається мені, що я мов щеня,

Що просто прагне тепла…

Якого нема...

І контраст у душі…

Без тебе спати, не дає мені…

Бо чесно сказати, в душі я боюся…

Боюся себе,

Коли в очі твої я дивлюся…