Багато вас
Багато вас!
Й усіх кохаю,
Не перший раз,
Але так нічого й не знаю…
До чого тут любов?
До чого почуття?
Якщо я знов
Ненавиджу життя…
До чого тут природа?
До чого тут поля?
Якщо твоя врода
Мене убива…
До чого тут усе?
До чого мені час?
Якщо він пройде
І більш не буде нас…
***
Ніч — це чистих мрій порив
Без грому і без злив…
Це там де в снах,
Не видно страх…
***
Я знаю, тяжко на душі…
І не лише мені…
Але самі ми винні в тому…
І розмова наша уже не змінить втому…
***
Без сліз не обійтись
У світлі темному щоночі…
І у собі мені вже не знайтись -
Згубили твої очі…
І та посмішка, що вразила мене…
І ті слова болючі…
Та все пройде
І темнота гнітюча…
Спасибі хочу лиш сказати,
За все, за те, що ти була,
Але любов пройшла.
***
Може я не кохав,
Може я не кохаю,
Може нічого не знав,
Те що нині знаю…
Не знаю
Я сам не знаю чого хочу,
Та знаю, що не те роблю…
Не розумію душу я жіночу…
Не знаю сам, куди я йду…
І знаю сам, що таке біль,
Але тяжка спокуси сила…
І все мов сіль,
Що серце убивала…
***
Важко любити, важко втрачати,
Та найважче у світі — когось покидати…
Коли йдеш і думаєш, як статись могло?
Коли ти не знаєш вибрати кого…
Коли надворі весна,
А на серці лід — сувора зима…
Та врешті проходять такі почуття,
І лиш думка лишиться: „яка я свиня”...
Вибач
Ти вибачай, та я не знаю
Вірити, чи ні…
Я не люблю, чи може не кохаю,
Мабуть однаково мені…
***
Це стан душі -
Мабуть весна…
Думки усі
Кричать: “Ура!”
***
Спокойной ночи я желаю,
Но сам я не могу уснуть…
Ведь за тобою я скучаю,
И жар любви хочу в костер раздуть…
***
Я не слушаю — читаю…
Очень очень я скучаю…
Ведь не могу я без тебя,
Киска милая моя…
***
Тече кров і серце болить…
Не врятує любов, бо прагне згубить...