9(UA/RU)

***

Я сам не знал,

Чего желал…

И всё отдал,

Ведь я мечтал…

Но жизнь, судьба и сны…

Мне до спины…

Хоть я живу, хожу по Земле,

Хреново мне…

Сочиняю я –

Стихи останутся!

А вспомнят ли меня,

Со мной расстанутся…

***

Я тут і там, мені погано.

І я живу бо помирати рано…

Я мрію,  але мрії ті,

Не мають нічого на меті.

Я сам — це факт,

І я не хочу змін —

Ходжу у такт

Розриву мін…

Думаємо

Ми думаємо, гадаємо ніби кращі,

Але за кого ви скажіть —

За ледарів, ледащ?

Ой, не смішіть!

Ой, не смішіть,бо я сміятись буду,

І ніколи не забуду

Ту маячню, бо це абсурдно!

Це не логічно і не мудро…

Тож не смішіть, прошу,

Бо мудрість не у тому,

Я йду,

Не хочу відчувати втому…

Колись було

Колись кохав і мріяв, і любив,

Кілометри до тебе я ходив,

Але не склалось і тепер…

Я мучився, помирав, але не вмер!

Я вижив, хоча і досі на серці рана,

Та пізно вже, не рано…

Я згадую перед вікном ті ночі,

Твої сяючі очі…

А потім темрява… не можу…

Я пропустить крізь себе хвилину кожну…

Не можу серце заважає,

Болить пече і убиває...

***

Извини, но я умираю,

От чего, спросиш ты,

Я овечу что сам я не знаю…

Может от твоей красоты?..

Пульс не 200,

Давления нету вообще

И я тебя вспоминаю,

Думаю, сейчас ты где?

Я умер, меня забыли…

Но помни меня всегда!

Мы вместе с тобою не были,

Но это всего лишь судьба...

Кохання

Кохання — це те, що душу тривожить,

Коли усвідомлюєш: “Жити не можу”…

Коли ти не спиш і не їси…

Кохання коли…

Чому

Чому кохати важко так?

Чому любов так убиває?

Чому все просто так

У світі не буває?..

Чому ми побиваємось, чому ми помираємо,

Чому ми правди усієї не знаємо?

Навіщо

Натхнення, божий дар…

Навіщо це?

Якщо любові удар

Змінив усе…

Якщо життя… не варте вже життя,

Як жити ти не хочеш –

На волоскові життя,

З ним легко покінчити...

Шкода

Як жалко, як шкода цей час,

Який пропливає так швидко,

Який забуває про нас,

Як прикро, як гидко…

Я вмираю, вмираю не раз

Від кохання, любові своєї,

А час, убиваючи нас,

Сміється подібно лілеї…

Ох як прикро і шкода,

Що доля в людей така

І мода,

Що убива…

Як шкода, що ми вмираємо,

Як прикро, що час біжить,

Як жаль що ми не знаємо,

Як нам у щасті жить…