7(UA/RU)

Історія кохання

……………………

У степу під зорями небес,

Колише вітер трави…

Під співи мес

І під отрави.

Отрави, що живі,

Отрави, що кохання,

Кохання у траві,

Під вільні колихання.

Це щастя мить,

Це мить, що швидкоплинна,

Багаття, що горить

І річкова долина…

Природа, зорі,

Кохання мить

І почуття прозорі,

І  серце, що горить…

Що  говорить…

Що говорить і що писати?

Коли я серед ночі,

Не знаю, що сказати,

Гублять твої очі...

Як?

Як звільнитись від спогадів, що убивають?

Як не спізнитись до тих, що кохають…

Як жити так не знаючи себе?

Ви скажете, ніяк,

Усе помре!

То ви не праві, вам скажу,

Бо я живий і я живу!..

Багато

Багато бід, жахіть і жахів,

Багато в небі птахів,

Багато квітів, багато краси

І ранком на траві роси…

Краса і жах,

Любов і ненависть.

Усе, що зриває дах,

Приносить розпач, а також радість.

Чи різні поняття,

Якими розрізняємо ми?

Чи потрібне багаття?

І для якої мети?..

Думай

Природа — це рай,

Це наш чудовий край,

Та пекло близько,

Йде сніг, під снігом лід, напевне дуже слизько...

І низько всі упали,

Вбивали, убивали...

Вбиваємо себе,

А час прийде…

Коли? – одне лише питання…

Зрання…

Ще з сонною головою

Я говорю з тобою….

Родина(Батьківщина)

Родина моя,

Неужели это ты?

Теряюсь в сомнениях я,

Среди темноты…

Что стало с тобой?

Где слава твоя?

Готовься к бою,

Родина моя!

Ты Родина моя,

Моя ти Батьківщина!

За тебе я,

Я говорю це щиро!..

Ти не один

Ти не один у цьому світі.

Повір!

Земля у цвіті,

І ти не звір…

Ти теж любиш природу,

Поля, квіти, траву,

Бо ти людського роду;

І я усе назву…

Ти дивишся у обрій,

В безмежні небеса.

Ти бачив краї многії

Як вранішня роса…

***

Любить тебя я буду сладко,

Ты моя и мне приятно…

Любить я буду, но увы,

Я о тебе лишь вижу сны.

И сердце трепещет в груди,

Любовь моя—это ты!