Епілог 1

Поліційний Відділок №33

Через пів години 

Артур Колесников:

– Сергій Миколайович... То я можу йти? Ми завершили розслідування й винною виявилася Лариса Гільєрмо. Її вже арештували. – спитав Артур й подивився на Василісу яка стояла поряд. Дівчина була трохи сумна, але трималася з усіх сил.

Що сталося? Я зробив щось не так?!

Подумав про себе Артур. Він був чесний з нею, відвертий й показав як кохає вночі й буде показувати далі, усе життя, а вона має сумний вираз обличчя...

– Так, йдіть. Ви гарно попрацювали, швидко розкрили справу. – кивнув Бажан й кинув погляд на двері. Колесников та Шепіл пішли до виходу, але перед тим як вийти, їх окликнув шеф. – Тільки нову справу не забудьте. – чоловік простягнув їм теку зі справою. Артур одразу забрав її, подякувавши за усе й пішов геть.

Коли двері за ними закрилися, Артур одразу звернувся до своєї дівчини.

– Вась, все добре? Ми розкрили справу, я виправданий... Мене не посадять за ґрати... 

– Я знаю... – схлипнула Вася. – Я така щаслива, що все добре! Я усю ніч не спала, переживала... Я тебе кохаю, Артуре Колесников. Дуже-дуже й хочу, щоб ми завжди були разом! – вона обійняла його почала плакати та Артур на мить завмер. Те що вона сказала.... Кохає його... Хоче бути разом... Він вперше чує це від неї. І від когось ще, окрім батьків. Йому ніколи не зізнавалися у коханні й він був дуже цьому радий. Навіть обійняв дуже сильно, притиснувши струнке тіло Васі до себе. 

– Я теж тебе кохаю, Василісо... – прошепотів Артур їй на вухо, а потім вирішив повернутися до реальності. Нова справа - нові пригоди. Відпустивши Васю, він випрямився та подивився на неї з посмішкою на губах. – А тепер за роботу....