34 – Колишні

  Все ще Поліційний Відділок №33

Василіса Шепіл:

– Якого ти біса кричиш на бідну жінку?! Якого ти зриваєшся на неї?! Хто тобі дав право! – Василіса була дуже зла на Артура. Її очі палали вогнем, маленькі руки колотили по широких грудях Артура, а тіло все ближче наближалося до чоловіка. Їй зараз хотілося надрати йому дупу і так, щоб він зрозумів, що НЕ МОЖНА кричати на жінку. На жодну. Тим паче в неї сьогодні загинув син чи вчора... Не важливо, головне, загинув. Вона мати. Мати, яка втратила дитину. А він кричить... – Ти не маєш жодного права кричати на неї, ти зрозумів мене Артур?! Зрозумів, я питаю?!

– А ти не маєш права кричати на мене та підвищувати голос! – Артуру не сподобався цей скандал, який вчинила Вася й в мить, світловолоса жінка опинилася притиснутою до стінки. Її руки були прикуті зверху рукою ельфа, а інша його рука, тим часом лежала на талії Васі. – Ти мене зрозуміла? 

– Маю! Адже ти мене дістав та дуже дратуєш! – продовжувала голосно питати в Артура Василіса. Її вираз обличчя був незадоволеним, навіть ображеним. Вона ДУЖЕ була ображена на нього й зараз воліла вбити його. Прямо зараз, у відділку.

– А ти мене НЕ дратуєш, лише трошки бісиш. – серйозно сказав Артур, трохи знизивши тон. Вася теж вирішила не кричати більше й знизила тон. – І тільки зараз. 

– Не дратую?.. Це як? Я думала... – дівчина на мить розгубилася та заблимала очима.

– Що думала? Що ти мене можеш роздратувати так легко? Це взагалі-то не так просто... – ельф посміхнувся у відповідь Василісі. – І до речі, щодо серіалів, то сьогодні виходить перша серія усі ми знаємо чого...

– Ти серйозно?! Ти запрошуєш мене на серіал? Вау! Дякую! Я залюбки подивлюся його з тобою!  – ельф поцілував Василісу в ніс, відпустивши свою дівчину, кивнув.

– Тоді домовилися....

Ура, Артур буде зі мною дивитися дорами! Я така щаслива...

І Вася дійсно була щаслива. Це вперше що хтось буде з нею дивитися ті самі серіали, які хлопці не люблять. Більшість. А якщо брати усіх колишніх Васі (а їх усього було 3-е), то жоден не підтримував її захоплення. Жоден. Один з них навіть смів принижувати за це Васю, що дуже вдарило по її самооцінці. Але дівчина стійко витримала усе це, просто розійшовшись з ними. Сказала до побачення їм усім й вигнала з її квартири на Осокорках.

– Так що там далі? Допит з Олександром та Владиславом Гільєрмо? – Васі довелося повернутися в реальність. До них підійшла жінка, яку тим випустили з кімнати допитів. Вона виглядала трохи засмученою і про це свідчив вираз її обличчя та постанова. В перші хвилини їх знайомства, вона виглядала спокійною та розкутою, а зараз все було навпаки. Сутула, згорблена та погляд прикутий до її п'ят.

– Вони тут? Де? – жінка почала вишукувати очима Влада та Сашка, коли почула їх імена, але не знайшовши їх, сумно сказала. –  Добре, шкода що не можу побачитися з Сашком зараз.... Я б була рада... Тоді я піду, мені час... – і пішла геть з Відділку.

А у цей момент як раз і з'явилися брати Гільєрмо. Насуплений Сашко та спокійний Влад. Схоже, все стає дедалі цікавіше...

Ще трохи часу потому....

Кімната допитів

Василіса Шепіл:

І їх знову опинилося троє. Перед ними сидів спокійний Влад. Владислав Гільєрмо. Зараз він сидів без свого капелюха, фартуха у звичайному одязі. Сині джинси, синя в клітинку сорочка та джинсовий жилет. Гільєрмо. Його прізвище Гільєрмо. Виявилося, трохи часу потому, що вони не змінювали прізвища у своїх документах. Вони змінили назви Піцерій лише, щоб не було конфліктів та проблем з державою.... Хоча за цей момент с прізвищами, Васі вчепилися обома руками через те, що якби він змінив прізвище, то Лариса та Сашко не були б одружені. Брак був би анульовано. То, вони все ще залишаються подружжям. І це трохи змінює кут ситуації....

– То ви не знали що в вас є, тобто був племінник? Його звали Михайло.... І ваш брат досі одружений з Ларисою... Хочете сказати, що не знали цього? – Артур стояв на цей раз й підштовхнув до Владислава, який почесавши оголене підборіддя, почав мотати головою.

– Гадки не мав. Я думав що та паскуда втекла після їх весілля, знайшовши собі нову жертву для забав. – він спокійно знизав плечима. 

– Чому ви ненавидите Ларису? Що вона зробила вам? – спитала Вася чоловіка.

– Вона? Нічого, лише розбила мені серце та одружилася з моїм братом. Вона загралася... Тому в мене є підстави ненавидіти цю паскуду. – Влад стиснув свої губи у тонку смугу.

– Хм... Як цікаво... А вона казала нам інше. – Василіса показала ряд білосніжних зубів, від яких у Влада скрутило шлунок. Було схоже на те, що йому не до вподоби посмішка Пані Василіси. – Що кохала вас й вашого брата, наче старших братів. Що втекла, бо злякалася вас... Як ви це прокоментуєте, Пан Гіль? 

– Втекла, бо стерва. – лише сказав Пан Гіль й замовк на декілька хвилин. Артур чекав... Василіса чекала... Усі чекали на продовження цієї мелодрами, але ніхто не знав що далі буде відбуватися. І що скаже їм Пан Гіль. – І через те, що я сказав їй перед весіллям. Зізнався у коханні. А вона розплакалася тоді... Й після, на наступний день втекла. Схоже, не витримала нас обох. І мене, і брата. Чи лише мене...

Це був повний шок. Хоча, якщо задуматися на мить, то все стає дедалі яскравіше ніж здалося мить тому... Адже все очевидно, наче сонячний день. Олександр, тобто Сашко кохав Ларису. І Владислав теж кохав Ларису, але одружився з нею лише Сашко, через взаємне кохання. А Владислав тим часом дізнався про це й вбив їм дитину... А дізнався, схоже, він нещодавно про це. Версія загалом непогана, але є питання до братів....

– Де ви були вчора ввечері? – алібі обох братів поки не підтверджено, лише Лариси. Її бачила літня жінка, молодий хлопець з доставляння та багато інших людей в її будинку. Багато хто, тож, її алібі було беззаперечним. Вона була не винна і Вася в цьому була на мільярд відсотків впевнена.