Хитрий Півень

***

Задумав Півень на світанку

прокукурікати на ґанку.

Злетів на пліт і на все горло

розкотисто заголосив.

           - Ба, який голос! Наче солов’їний! -

хтось поряд з ним заговорив.

           - День добрий, - вслід додала гостя,

що з лісу вибігла на спів.

           - Я Вами вражена настільки,

що більше не знаходжу слів.

Півень миттю озирнувся:

розкішне хутро, рудий хвіст,

привітливо всміхались ікла,

ховаючи лестивий хист.

           - І Вам день добрий, пані Лиско, - 

бадьоро Півень відповів.

           - Здивований приємно, що мій виступ

прийтися до вподоби Вам зумів.

Лисичка ближче підступила,

висловлюючи скептицизм:

           - Чи здатні, пане, продемонструвати

подібний батьку артистизм?

Зніяковів раптово Півень.

Як батько кукурікав він не знав.

Отож про віртуозність пращура

у відповідь Лисицю запитав.

           - Він на плоту, заплющив око,

співав так гарно, що та й ну!

           - І я так зможу! - гонорово 

відрізав птах без сумніву.

Почав одразу пародіювати

і все як було сказано зробив

та пані Лиску знов не вгамувати:

           - А що якби обидва ока ти закрив?

Та тільки-но зімкнув він очі

Руда до нього підскочила

і швидко простягнувши лапки

упевнено його схопила.

Подалася хутчіш до лісу

- поласувати Півнем час

та перш ніж оголила зуби,

здійнявся звучний галас:

           - А мати твоя так не робила!

Вона спочатку піснею стелила.

           - Та я вся в матір! - мовила Лисиця 

й собі під ніс зашепотіла.

Настільки зосереджено 

собі щось Лиска виводила,

що не помітила як Півень

без сумніву розкинув крила

і шурх на гілку дерева здійнявся.

           - Ти ба! А Півень то не побоявся

             мене тією ж хитрістю узяти.

             Такого не могла я уявляти…

Постояла Руда, помізкувала трохи.

Такого з нею не бувало за всі роки.

А Півень повернувся до плоту,

тепер він навчений не довіряти всім в сліпу.