Рада графств

- Напевно, це перший раз, коли ти Анну залишила. Ти завжди її береш із собою в різні подорожі. - Андре їхав поруч із сестрою, трохи осторонь від супроводу невеликої охорони.

- Я дала їй інше завдання. Вона була не проти трохи відпочити. - Еліор коротко відповіла, ніби бажаючи не продовжувати цю тему, глибоко вдихаючи аромати Смарагдового лісу, через який пролягала дорога в сусіднє графство Лорвіл.

Група вершників спокійної риссю перетнула умовні кордони між графствами і направилася до маєтку графа Альберта. Він жив у маєтку сам, правлячи своїми володіннями, які складалися з чотирьох провінцій. Батько і мати молодого графа жили у сусідній провінції, в окремому маєтку, який Альберт побудував спеціально на прохання батьків. Таким чином вони дозволили сину повністю відчути самостійність правління, але завжди були готові допомогти йому.

- Ти ж попередив Альберта про наш приїзд? - Еліор запитала брата, нахиливши голову в його бік.

- Одразу після вчорашньої ради відправив екстрений лист. Можеш не хвилюватись.

- Гаразд, я тобі довіряю. - Дівчина стенула плечима, посміхнулася і попрямувала далі.

У графстві Лорвіл панувала тиша і спокій. Тут дихалося на повні груди. Брат і сестра почували себе як удома, але Еліор все одно поверталася до свого дому. Як там зараз? Що відбувається? Чи змогла Анна вже добратися до мисливського угіддя? Чи вже порається там? Думки літали в голові, а подорожні в’їхали в місто і вже направлялися до маєтку Лорвіла.

То тут, то там з ними віталися жителі міста і гостинно посміхалися, не знаючи серйозності справи і причини приїзду.

- Вітаємо Вас, графине Еліор, і Вас, графе Андре, у нашому маєтку! - шановних гостей зустріли і відвели коней у стайню для гостей.

По сходинках грайливо, але із серйозним обличчям збіг Альберт.

- З приїздом! Вітаю Вас, Еліор, і тебе, мій друже! - Альберт шанобливо, але з веселою усмішкою, поклонився перед графинею, а вона йому у відповідь. Андре він по-дружньому подав руку. - Проходьте, вип’ємо холодної води і почнемо засідання.

- То Ви до мене на “Ви” звертаєтеся? - Еліор з усмішкою глянула графу в очі.

- А не можна? - Альберт виструнчився перед графинею і теж задивився на неї.

- Чому б і ні, Ваша милосте! - леді Бовільре відвела погляд і поспішила до маєтку, а графи посміхаючись, послідували за нею.

Коли благородні душі зайшли до зали обговорень, присутні привітали їх, підвівшись.

- Вітаю усіх і наших шановних гостей! Прошу сідати. - Альберт почав засідання ради, яку організували за проханням графства Бовільре. - Усі ви знаєте, задля чого ми тут зібралися і що повинні обговорити. Надалі слово передаю старшому воєводі сотні власного загону леді Еліор.

Мужній, плечистий воєвода Вільям встав і, взявши певні нотатки, продовжив доповідь ситуації.

- На території графства Бовільре у Південній провінції почалися напади зі сторони дикого Ередіонського народу. Є загроза, що вони можуть обійти наші південні кордони і напасти на головну Західну провінцію, захопивши велику територію графства Бовільре. За проханням нашої графині Еліор, ми приїхали порадитися з вами, дорогі сусіди, бо певна загроза є і для ваших володінь. Просимо висловити свої думки. Надається слово кожному!

Присутні почали виголошувати свої ідеї і поради.

- Було б добре надіслати листа з питанням “Для чого ви це робите?”. Але так як ередіонці примхливі, хоча й дикуни, можуть не прийняти посла.

- Та всі ж знають для чого! Довго вони вже зазіхають на землі Кандатола, нічого не зробиш. Було б добре укріпити оборону на всіх кордонах і перевести основну військову масу ближче до сторожових веж.

- Якщо вони знову налетять, то почнеться війна… кривава січа, я б сказала. - Еліор уважно вловлювала мотиви кожного, вставляючи і своє слово. - От тоді буде всім погано. - У залі запала тиша. - Всім погано… Я сподіваюся, що ми зможемо покластися на вас. І мій дядько, граф Незерок, обов’язково підтримає нас, чим зможе. - Графиня обвела поглядом присутніх.

- Давайте зупинимося на листі. - Почав знову Альберт. - Запитаємо чому, можливо їм потрібен викуп якийсь. Запропонуємо, щоб мирний договір продовжити, а тоді вже будемо дивитися на відповідь і вирішувати, як діяти далі.

- Я погоджуюсь! - чи не вперше промовив Андре. - Почнемо з цього.

Всі питально подивилися на Еліор.

- Хай буде так. А на південь пошлемо невеличке підкріплення, зміцнимо варту і тоді оберемо посланця для листа.

- Любі присутні, дякуємо всім за увагу і поради. Засідання закінчено, всі вільні. Крім гостей, звичайно. - Альберт, проникливо усміхаючись, запросив приїжджих для обіду.