Мелодія клинка

Грамота

про передачу правління

графині Еліор

Дата: 03. 08. 1ххх

Місце: графство Бовільре, Західна провінція

Учасники:

• лорд Фрідріх, граф Бовільре
• леді Еліор, графиня Бовільре

Свідки:

• лордьє Андре, граф Бовільре
• лорд Альберт, граф Лорвіл
• лорд Себастьян, граф Незерок

Підтверджується, що лорд Фрідріх, граф трьох провінцій графства Бовільре, володар Смарагдового лісу і великої ріки Перекат, князь народу Західної, Північної і Південної провінцій, передає все своє управління і владу першій дочці в сім’ї графині Еліор, першій леді графства Бовільре. Також, їй повністю передається право на повний контроль над політичною, соціальною, судовою, фінансовою і військовою сферами життя графства Бовільре. Правонаступна графиня Еліор зобов’язується справедливо правити володіннями, захищати підданих, дотримуватися прописаних і усних законів королівства Кандатол, піклуватися про добробут графства, вірно служити Богу і народу.

Підтвердження свідків і учасників:

• граф Фрідріх
• граф Андре
• граф Альберт
• граф Себастьян
• графиня Еліор

- Успіху і процвітання леді Еліор у новому статусі! - закінчив офіційну частину такими словами пан Лейн, який проводив церемонію передачі правління.

Хтось підкинув шапку вгору, хтось крикнув “Слава!”, хтось почав аплодувати, і під весь цей піднесений гамір натовпу граф Фрідріх вручив своїй дочці сімейну реліквію: меч мами Еліор, попередньої графині Бовільре, леді Магди. Клинок меча був ідеально, до блиску начищений, а руків’я туго обтягнуте оленячою шкірою. Навершя прикрашав герб графства, який красувався на верхів’ї ефеса. Піхви були зроблені з міцного дерева, покриті водонепроникною шкірою і прикріплені до пояса зі срібним оздобленням.

Фрідріх велично дістав меча з піхов і торкнувся наконечником вістря тендітного, але стрункого плеча дочки і розчулено додав:

- Вітаю і благословляю, доню! - меч стукнувся об устя піхов, Еліор піднялася з колін і поглянула з помосту на людей.

Це її люди. Вже офіційно. А вона їхня володарка. І її покликання - правити ними.

***

Ще кілька хвилин і буде вже сьома ранку. Еліор, як перед подорожжю до школи шляхетних дівчат, стояла перед вікном і зустрічала схід сонця. Графиня, вдягнута в довгу помережену нічну сорочку, очікувала, коли її прийдуть будити та допомагати вдягатися служниці й Анна для сьогоднішньої великої події. Так, саме сьогодні Еліор приймає від батькових рук право на правління графством. У душі юної леді йшов бій двох світів: страху і впевненості, небажання і жаги. Після короткої, але щирої молитви, серце Еліор наповнилося миром. Вона знала, що Бог все влаштує.

Процокав годинник і одразу, як за дзвінком, до кімнати увійшли декілька дівчат-служниць на чолі з Аннушкою.

- Доброго раночку, Еліор! Двоє дівчат обійняли одне одну, як давні подруги, і Анна наказала служницям:

- Треба поспішати, церемонія починається о дев’ятій, тому починаймо збори.

- Аннушка, не роби з мене великого цабе! - графиня весело посміхнулася і дозволила рукам дівчат робити свою справу.

- Для нас ти завжди ним була, а сьогодні - особливо, моя дорога! - Анна, хоч була і менша за всіх, вміло керувала певною частиною слуг і допомагала у всьому Еліор.

Відносини між дочкою графа і дочкою пекаря зростали кожного дня. В Анни не було батька, а Еліор не мала матері, тому дівчата доповнювали одна одну, розуміючи кожна іншу якнайкраще. Між ними цвіла сестринська любов і взаємопідтримка.