Про що розповідають коридори?

- Значить так. Дворецький віднесе речі до твоєї кімнати. - одна з покоївок зустріла Анну зі стриманою, але щирою посмішкою. - Зараз я проведу тобі невеличку екскурсію маєтком, а потім ти вже сама освоїшся.

Берта помітила, що Аннушка трохи напружена, і додала:

- Не переживай, розслабся. Тепер ти в нашій величезній команді. Сподіваюся, тобі тут сподобається. - Вона взяла новеньку за руку і, як малу дитину, повела до маєтку.

Двері відчинилися, і Анна поринула у той світ, про який довго думала і мріяла.

- Це приймальна зала. Тут проходять великі бенкети, але це рідко, та прийом гостей. Бачиш ті двері? - Берта вказала на високі, гарно вирізьблені двері. - То вітальня для спілкувань Ну, ти ж там вже була.

- Так, там фортепіано стоїть. Хотіла б я пограти на ньому! - Анна з цікавістю дивилася на ті двері.

- І не думай! Без дозволу туди не заходь! То інструмент графині, матері Еліор. Граф після смерті дружини забороняє грати на ньому, хіба що ти заслужиш на особливу його милість. Пішли далі.

Обидві дівчини пройшлися коридором зліва.

- Там знаходиться кухня і величезна господарська комора. Ти матимеш від усього ключі, графиня пізніше тобі дасть. Якщо повернутися назад, - дівчата змінили напрямок свого руху. - сходи ведуть на другий поверх, де знаходяться житлові кімнати, бібліотека графа Фрідріха, ну і твоя кімната. Також кімнати для купання і особистого догляду для господарів. У слуг є своя в будинку для прислуги.

Дівчата піднялися сходами, вздовж яких красувалися портрети і пейзажі, і опинилися у широкому коридорі, який розділявся на декілька менших.

- Прямо двері до графської бібліотеки і кабінету графа Фрідріха. - вела далі Берта. - Двері на початку - гостьові кімнати. Праворуч всі кімнати господарів, як я вже говорила.

Анна і її нова знайома пройшлися по доріжці біля різних рослин у горщиках, які надавали зеленості вінтажним приміщенням, обставленими різним декором.

- Ось і твоя, а поруч - графині Еліор. - Анна задумливо стала перед входом.

- Можна заходити? - піднявши свої брівки, спитала новенька.

- А що ж, ночувати тут збираєшся? - весело і здивовано поцікавилася Берта.

- Та ні… Просто якось незвично.

- Давай!

Аннушка відчинила двері. Кімната була простора, але дуже елегантно обставлена, з квітами на підвіконні. У правому кутку стояло доволі велике ліжко з декількома хрусткими подушками. Під вікном з широкими рамами і довгими, світло-коричневими шторами, стояв стіл зі стільцем, сидіння якого було оббите темно-пофарбованою бавовною. Невеликий килим на підлозі додавав затишності і гармоніював із кімнатою. Гардеробна шафа і невеличкий комод були одного стилю зроблені з темного дерева.

- Розташовуйся! Думаю, графиня скоро тебе покличе. До зустрічі! - Берта закрила за собою двері і Анна залишилася наодинці із собою та вже занесеними речами.

Значить так. Вона тут. Цікавість огорнула дівчину і вона підбігла до вікна. Через чисте скло виднілася простора галявина і недалекий Смарагдовий ліс. Аннушка підняла руки догори, закружляла по кімнаті у танку і весело вигукнула:

- Дякую, Боже! - дівчина знову повернулася до вікна і почала тихенько шепотіти молитву подяки.

Хтось неочікувано зайшов до кімнати, заставши Анну зненацька. На півслові дівчина оглянулася - перед Анною стояла графиня Еліор. Голубі очі дивилися у мигдальні і навпаки. Обоє детально вивчали один одного. Дівчата відчули, що їхні серця вже зв’язані міцною ниткою дружби.

- Ну… Вітаю у маєтку! - Графиня привітно посміхнулася. - Я тебе чекала, а потім вийшла погуляти в парку, подихати свіжим повітрям, тому не змогла тебе зустріти, вибач. - Еліор простягнула руки до гості.

- Вам не потрібно вибачатися, я все розумію, Ваша світлосте! - Аннушка підійшла до графині, вклонилася і поцілувала руку.

Еліор підхопила дівчину:

- Не вклоняйся мені, я наказую! Будь ласка, не потрібно. Дружба не будується на відстані.

Анна вдячно подивилася на свою володарку:

- Я рада служити і допомагати Вам…

- Тобі…

- … тобі.

Дівчата засміялися, бо відчули що стіна розділення між ними впала.

- Пішли в мої покої, ще поспілкуємось. Я тобі розкажу детальніше про твої обов’язки.

Еліор взяла Анну за руку, як давню подругу і двоє дівчат пройшли у сусідню кімнату.