Рука, яка тримає меч
Майже…
Місто Бовільре, в честь якого було назване графство, чи навпаки місто на честь графства, ожило - зі сторожової вежі повідомили, що графиня Еліор наближається. Народ розступився, утворюючи живий потік з обох сторін брами. Підготувалася та, яка повинна була вручити букет для Еліор. Усі жителі схвильовано очікували.
- Ось вони! Бачите? Їдуть! - хтось крикнув із натовпу і десятки голів повернулися в сторону відкритих воріт.
І вона ж таки їхала. Впевнено, скромно, але достойно вдягнута, на своїм улюбленім Фалесі. До Еліор долітали вже привітання, під’їжджаючи вона бачила щиро усміхнені обличчя і їй полегшало на душі - її сердечно чекали.
Все проходили з особливою радістю, люд направив свої погляди на графиню, а вона любляче обвела очима свій народ. Еліор спішилася і повела коня за вуздечку вздовж натовпу. Тут до неї підбігла маленька дівчинка і смішно та картаво, але відверто пролепетала:
- Ми Вас дузе ладі бачити, наса глафине! - і манюня впхнула графині у руки букетик квітів, які Анна назбирала зі своїми подругами.
- Дякую, моє сонечко! - Еліор присіла навпочіпки і погладила дитину по голівці, а та в свою чергу із захопленням розвернулася до своєї матері. Молода володарка скочила знову на Фалеса, помахала усім рукою і поїхала вже до свого маєтку. А за нею подалися її охоронці, щоб повністю закінчити свою справу у цій подорожі.
#1580 в Фентезі
#542 в Молодіжна проза
#110 в Підліткова проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
