Відображення у дзеркалі

- Мамо, у нас є більше стрічок? - почувся голос із верхнього поверху будівлі.

- Ну я ж не власниця ткацької крамниці, а пекарні, все ж таки!

- Та я знаю! Просто хотілося зробити приїзд графині, майбутньої нашої правительки, ще святковішим. Пан Лейн казав прикрасити браму міста і ворота в’їзду до маєтку графа стрічками та квітами. Тому я й питаю, чи не залишилося в нас ще щось.

З цими словами на перший поверх будинку, де знаходилася славна пекарня місіс Бейкер, збігла, а краще сказати - спурхнула жвава дівчина років шістнадцяти. Вона була вдягнута у святкову довго сукню бузкового кольору, який влучно підходив до мигдальних очей. Вузькі брови з минулого тепер поширшали і гарно обрамляли обличчя. Тонкі губи сяяли в такій самій посмішці, як це було і чотири роки тому. Тільки обличчя змінилося. Тепер Анна витягнулася у зрості, і з цим кругленький образ лиця теж подовжився, став більш овальним з витонченим підборіддям. Її чорне, як смола, волосся було зібране у легко зав’язаний пучок і прикрашене ніжними польовими квітами, такими як волошки та ромашки. Зі сторони здавалося, ніби на маківці цвіло поле. Але карі очі швидко стріляли зі сторони в сторону і це додавало запальності до образу дівчини.

- Ми ще хотіли назбирати букету з дівчатами на лузі, тому я піду раніше. - Анна підійшла до матері, поцілувала в щоку і вибігла надвір.

Її серце було сповнене передчуттям радісної події - графиня Еліор, на яку вона певним чином рівнялася, приїздить сьогодні додому після довгого періоду навчання.

Аннушка, як її по-доброму називала мама, так і не навчилася професійно володіти мечем. Але вона й не знала, яка боротьба чекала її в майбутньому.