Нетерплячка і цікавий компаньйон

Поїздка проходила чудово. В повітрі витали ніжні запахи червня, а на коні їхалося з насолодою, особливо після останніх місяців навчання, проведених виключно у затхлих стінах школи. Голова Еліор поки відпочивала від думок про майбутнє і вона граціозно, але швидко їхала на гнідому коні. Графиня та її супутники кілька разів зупинялися щоб змінити коней та переночувати, у якомусь графстві, абатстві чи в простому житлі місцевих жителів. Наступна зупинка буде ще до обіду в одному помісті, куди завчасно повинні були доставити її вірного коня арабської породи Фалеса. Чорного улюбленця з білою плямою на лобі та довгою гривою декілька разів в період від’їзду приганяли, щоб він не відвик від своєї господині. Тепер Фалес чекав десь у конюшні на свою власницю, нетерпляче постукуючи копитами.

Триматися у сідлі Еліор навчила мама. Це були одні з найяскравіших пам’ятних моментів проведених з нею. Від матері їй передалося лише довге волосся, яке спадало густою хвилею на плечі, і усмішка. Риси ж обличчя були батькові. Графиня випурхнула з чергових міркувань, повела головою і прислухалася. Десь далеко у лісі глухо працювала сокира, кувала зозуля. У повітрі відчувалися запахи акації, жасмину та бузини. Вона вже передчувала зустріч з її близькими, яку так довго чекала. З-за горба замайоріли будови поміщицького двору, який був оточений щільною огорожею. Виднілися товсті стовбури дерев, листя яких налилися зеленкуватою свіжістю після легенького дощику.

-Ми наближаємося, Ваша милосте! Скоро відпочинемо…

- І потім знову в дорогу.

Охоронці з посмішкою перезирнулися між собою, бо й справді знали гаряче бажання володарки бути вдома, і що Еліор була непосидючою з раннього дитинства. Графиня і собі посміхнулася та пришвидшила коня, подаючись вперед.

Група вершників заїхала у двір помістя, де їх вже давно нетерпляче очікували. Випивши холодної джерельної води, Еліор галопом влетіла у конюшню, і вже за мить ніс громіздкої тварини сховався у тендітних долонях щасливої господині, смакуючи кубиками цукру.

- Дорогенька моя, можливо Ви б залишилися переночувати у нашій оселі? Це була б велика честь для нас, та й і ви, і ваші люди дуже втомилися після тривалої подорожі.

-Е-е, ні. Ви погано мене знаєте! До заходу сонця вже маємо бути в Бовільре. Там нам приготували святкову зустріч, та й коней ми змінимо. А люди, так само як і я, потерплять. - Графиня посміхнулася - Але я дуже вдячна за запрошення! Ми відпочинемо тут декілька годин і продовжимо нашу путь.

- Як Вам завгодно, Ваша світлосте! - і господар помістя з щирою радістю і, навіть, таємною гордістю, запросив приїжджих до завчасно як найкраще приготовленого, столу. До третьої години дня подорож продовжилася.