Розділ 36.2

МІРГАН

Здобутися на слово мені напрочуд важко. Ці кілька днів… Перед очима стоїть рука Девіна на Авиному коліні. І її посмішка. Стримувана, і все ж. Без жодного обурення – очевидно, що такий дотик не є їй незвичним. Що я взагалі знаю про їхні відносини?! Вона сказала, що не має наміру виходити заміж – але хіба це означає відсутність чоловіка в її житті? Або вона просто не збирається робити цього найближчим часом…

Я, здається, таки стрибаю по старим граблям – закохуюсь в жінку, яка дивиться на мене лише як на засіб. Відчуття нестримного полегшення, звільнення, яке я відчув після розриву з Іргіс, минулося. Невже ж я, наче пес, напитую собі новий повідок? Може, й з цієї причини я не поспішав з нею бачитись тепер. Врешті, зайти до Ави міг і Фрай.

Авині темно-сірі очі дивляться холодно і вимогливо. Вона, вочевидь, ображена ігноруванням, але не вважає за потрібне демонструвати це явно. Що ж, вона й не з тих жінок, з ким це проходить. Дві доби не минуло, як вона почала діяти самостійно. Це раптом протвережує – плекати своє розчарування, коли їй загрожує небезпека… негідно. Хоч я й не сидів без діла. Як би не склалися наші подальші відносини, спочатку треба убезпечити їх з Реєм.

- Мати розповіла мені, що ви з сином у Лейвуді. В безпеці. Але вона досі час від часу відправляє твою покоївку зображати тебе. Втім, у замку твоя відсутність ні для кого не є таємницею, хоча й нікому не відомо, як саме ти зникла. – здобуваюсь врешті на слово.

- Судячи з розмов серед прислуги, вважають, що ви повернулася до себе у Роузхіл. Є навіть чутки про вашу сварку з господинею Вінтхола, - додає Девін. – Ну, і є ще фантастичні припущення, що вона замкнула вас в якихось таємних покоях, щоб випитати, де ви поділи Рея. Але, судячи з усього – цієї таємниці ви досі не відкрили…

- Боже, Девін! – не стримується Ава. – Це ваша вигадка, чи не так?!..

Девін сміється.

- Ні, це мені розповіла дочка садівника. Підозрюю, що ці чутки пустила сама леді Агата.

- В такому випадку, вчинила вона дуже мудро, - усміхається Фрай. – І це свідчить про те, що вона на нашому боці.

На кілька хвилин зависає мовчання.

- А що вона сказала про Кертіса? – питає Ава .

- Мати з усіх сил намагається підштовхнути мене до від’їзду у Йорнборг. І про Кертіса розмову вести не хоче. Проте наполягає, щоб я забрав сина з собою у столицю. Щоб змусити її бути більш відвертою, я мав видати твою присутність, тож…

- Отже, потрібен новий план, - підсумовує Фрай. – Що за лист, про який згадував Волем?

Ава витягає з рукава скручену цидулку і кладе на стіл.

- Цей лист отримала леді Агата. І її реакція настільки його вразила, що Волем наважився викрасти цього листа, щоб показати тобі, Міргане. Я нагодилася якраз вчасно, щоб вирішити їх з Ліс вагання.

Я беру лист і читаю вголос. Остаточне підтвердження того, що мати не відкриває мені всієї правди.

- Зі слів Волема, це вже не перше послання. І наші вивідники вже бачили їх раніше разом. Леді Агата була налякана цим листом, і, як я розумію, нічого тобі не сказала.

Додати тут нічого. Обидві жінки, які знаходяться під моїм захистом – занадто самостійні і воліють вирішувати проблеми у свій спосіб. Хоч Ава і покликала на допомогу, треба віддати належне. Але ж і сидіти спокійно вона не хоче.

- Я бачу два варіанти. Перший – ми відкриваємо твою присутність моїй матері і викликаємо її на щирість з твоєю допомогою. В такому випадку її розмова з Кертісом стане нам відома, так само, як і те, що саме їх пов’язує. Я не уявляю, щоб мати стала не на мою сторону. Другий – Кертіса потрібно захопити під час цієї розмови або після неї. І отримувати потрібні відповіді безпосередньо від нього.

- Або перерізати йому горло, - підкреслено байдуже вимовляє Девін. – Як на мене, це простіше.

Ава скидає очі, але нічого не каже.

- Навряд чи він приїде сам , враховуючи те, що він згадав у листі Міргана, - ліниво каже Фрай. – Думаю, він передбачає такий варіант.

- Можна взяти більше людей.

- Наскільки я знайомий з його методами, - заперечує Девін, - людей він візьме достатньо. Невиправдана хоробрість йому не властива.

- Але це все одно буде збройний напад, все одно що маленька війна, - похмуро каже Ава. – Я схиляюсь, щоб розповісти все леді Агаті. І щоб вона дізналась, для чого саме йому мій син. І поки вона бесідуватиме з Кертісом, я хотіла б вчинити набіг на Оукхіл. Там має знаходитись Сінна, а в неї також достатньо відповідей. І вона мені замінила матір – тож в мене є щодо неї обов’язок.

Фрай дивиться на Аву і киває. Її вибір дійсно найбільш прийнятний.

- В такому разі, ми завтра розпитуємо мою матір. А далі по плану. Хто піде в Оукхіл?

- Можу я, - викликається Девін. – Якщо вже заварушці з Кертісом не бути. Проблема лиш в тому, щоб впізнати цю Сінну. Однак навряд чи Кертіс тримає коло себе багато старих жінок?

- Я піду з тобою, - одразу ж викликається Ава.

- Я теж можу, - заперечує Фрай. –Аво, це нерозумний ризик, ми не повинні давати противнику шанс. Думаю, вам краще контролювати леді Агату.