– Харальде, в нас гості, – голос Скай вивів його з задуми. – Вай Ран, Третій Відділ.
Він повернувся до дверей і подумки дав команду:
«Підйом.»
Крісло повернулося у вертикальне положення – якраз вчасно: у дверній проймі з’явився чоловічий обрис. На мить силует сповільнився, проходячи крізь захисне поле дверей, і перед Харальдом постав невисокий міцної статури чоловік в сірому комбінезоні.
– Вітаю на борту «Примари». Пробачте, що не зміг зустрітися раніше – багато справ навалилося, – він протягнув руку. – Командор групи розвідки – Вай Ран.
Харальд розгублено глянув на долоню.
«Це прадавній військовий жест пошани. Протягніть праву кінцівку, вкладіть свою кисть в його і легко потисніть, – прошепотіла Скай.
Харальд незграбно протягнув руку.
– Не знав, що ви досі дотримуєтеся різних давніх звичаїв.
– Армія – доволі консервативна структура. Деякі речі не міняються тут століттями.
– Наприклад, те, що всі дослідження курують представники спецслужб?
Командор сухо посміхнувся.
– А ви готові взяти на себе відповідальність за життя мільярдів людей? За долю десятків планет? За майбутнє імперії?
– Це не моя зона відповідальності, – саркастично скривився Харальд. – Я звичайний книжний черв.
– Хтось має це робити. Я не кажу, що ми ніколи не помиляємося чи бездоганні, – він зупинився посеред кімнати, і промовив, ніби звертаючись до когось. – Умбра, замов вино, цигарки та фрукти.
Сів в сусідню кріслоформу, яка послужливо підлаштувалася під нього.
– У нас, в Третьому Відділі, є різні люди. Які по різному бачать майбутнє і методи, якими ми це майбутнє, створюємо. Особисто я був проти вашої ізоляції, але, на той час, не зміг нічого вдіяти.
– А що ж змінилося?
Вай Ран не поспішав відповідати.
– До речі, яка ваша Тінь? Задоволені?
– Чудова. Я в захваті від Скайнет.
- Скайнет? Дивне ім’я для Тіні. І що воно означає?
– Це з прадавніх легенд матінки Землі, ще до Міжзоряної епохи. Є два основних міфи її походження. Перший: що це Ім’я якоїсь давньої богині - покровительки технологій… А інший: ім’я першого кібернетичного організму, який усвідомив себе і підняв бунт машин. Такий собі занепалий робоангел, що повстав супроти людства. Чимось перегукується з міфом про Люцифера.
Командор хмикнув.
– І що люди дійсно були настільки темні, що вірили в кібернетичний організм, який може усвідомити себе? Дрімуче невігластво.
– Обманюватися, помилятися, усвідомлювати свої похибки – це природно для людської еволюції.
– Ну, радий, що вам сподобалася. Я наполіг, щоб вам надали, найновішу та найкращу цивільну версію Тіні.
– Цивільну? – дослідник підняв брови.
– Харальде, ви мене періодично дивуєте, – командор посміхнувся і клацнув пальцями. – Але в кожного має бути своя слабкість. У вас - ідеалізм, а в мене – бажання похизуватися.
В повітрі з’явилася голограма. Але не залишилася звичною напівпрозорою тінню, як зазвичай, а за мить загусла у велику чорну кішку. Розміром з велетенського пса.
– Знайомтеся: Умбра. Новий рівень технологій.
Пантера підійшла до Харальда, ткнулася вогким носом в долоню і почала тертися об його ногу. Він відчув густу, м’яку шерсть під пальцями й, навіть готовий був поклястися, легкий котячий запах.
Умбра замуркотіла і вляглася біля ніг командора.
– Реалістичність вражає. Винайшли новий метод вплив на органи чуття, подібний до технологій Нагіанців?
Вай Ран заперечно похитав головою.
– Ні, не в цьому випадку. Молекулярна нанотехнологія. Яка дозволяє створити «твердий» фізичний об’єкт не тільки з металів чи рідин, а й з газів.
– Це ж технологічний прорив. Я і не думав, що ми вже здатні на таке!
– Ще не здатні. Принаймні поки.
Дверна пройма засвітилася і в кімнату впливла срібна таця з фруктами та посудом. Ван Рай сформував стіл – і вона плавно опустилася на його поверхню.
– Хоч ми й досягнули певного успіху в поліпшенні мол-технології - але вперлися в недостатню потужність наявних джерел енергії. На нашому кораблі термоядерний двигун восьмого покоління і тут, моя кішечка, може «матеріалізуватися». Але поза межами бази – її функціонал обмежений.
Вай Ран піднявся, відкрив червоне вино і розлив по кремових філіжанкам
– Умбра – один з експериментальних штучних зразків. Створена за допомогою знайдених артефактів Предтеч. Ми не можемо, наразі, виготовляти нічого подібного в промислових масштабах.
Вай Ран взяв чашку з рідиною яскраво рубінового кольору і подав її Харальду.
– Справжнє. Не синтетик.
Зробив ковток і заплющив очі:
– Божественний напій!
Харальд підніс вино до носа – легка кислинка. Пригубив.
«Цікавий терпко-гіркий смак…»
– Як вам?
– Ще не зрозумів, – вчений смакував. – Але якщо ви кажете правду, то зараз ми з вами розіп’ємо річну зарплату, звичайного шкільного вчителя на якійсь занедбаній прикордонній планеті. Чим викликана така щедрість Імперії?
Командор загадково посміхнувся. Взяв пачку цигарок, і протягнув Харальду.
– Теж натуральні.
– Дякую, але я не палю.
Вай Ран витягнув одну, підніс до персня на безіменному пальці. Каблучка зажевріла, підпалюючи цигарку. Він з видимим задоволенням затягнувся і продовжив.
– За сотні років ми знайшли лише кілька артефактів Предтеч. Але досі не розуміємо, як вони працюють. На яких принципах. Тикаємося, як сліпі кошенята, навпомацки.
Він видихнув хмарку сизуватого диму. Система регенерації повітря заблимала яскравіше – увімкнулося додаткове очищення.
Харальд однією рукою тримав філіжанку, а іншою - задумливо бавився срібною кліпсою у вусі.
– До речі: кліпси, кульчики, кулони, персні – це все відійде в минуле. – він збив цигарку на стіл. Попіл миттю зник – поглинутий поверхнею. – Вже, незабаром, з’являться нові технології, які дозволять в сотню разів зменшити, як джерело живлення, так обчислювальні потужності. При збільшенні ресурсу…
Відредаговано: 14.11.2026