Ключова подія

Ключова подія

Максуд упевнено крокував через перший рубіж, який на очах перетворювався на мурашник. Мешканці цього мурашника по команді маршала почали підніматися на стіну, готові прийняти бій. Люди та чемпіони, всі займали місця в строю нагорі, де вже не маленька частина армії стояла з мечами в руках.

- Не висуватись! - голосно скомандував Максуд, остуджуючи гарячі голови. - Химерницям бути готовими. Але не запалювати очі до нападу. Не можна себе виявити раніше за них.

Його гучний голос гуркотом грому прокотився вздовж стіни по обидва її кінці. Солдати в перших рядах присіли, ховаючись за виступи рельєфу фортеці. Химерниці ж гордо стояли випрямившись і задерши підборіддя. Вони не вважали за потрібне ховатися. Максуд йшов сходами. Він зупинився майже на самій вершині, щоб озирнутися. Весь перший рубіж непогано видно. Він бачив, де саме чекали заклиначі, три водоноси і двадцять подрібнювачів. Луксори не дуже допоможуть. Поки що. Тому він наказав їм надіслати пару представників до першого рубежу, а іншим чекати наказу в казармі. Маршал проходив порядком військ на стіні. Відносно щільний устрій чемпіонів. Чомусь йому більше хотілося бути поруч із ними, а не з людьми. Напевно, тому, що зараз чемпіони – найгрізніша сила, що має його армія. Він не хотів втратити жодного з них. Максуд поглянув ліворуч і праворуч від себе. Жовтий місяць ще не з'явився на небі, тож далеко заглянути він не зміг. Бачив лише тих, хто був найближчим. Чемпіони схилилися на одне коліно, щоб не бути поміченими ворогами. Максуд стояв на весь зріст. Напевно, десь далі на стіні так само стоїть Сандрін. Чого їй боятися?

Тремтіння пробігло по спині Максуда. І він усміхнувся. Сьогодні відбудеться перша битва. Звичайно, йому краще не брати в ній участі. Можливо, це вдасться. Максуд простояв пару хвилин на стіні.

- Де вони? - прошепотів воїн. - Я нічого не бачу.

- Хочеш їх побачити? - спитала Амайанта, змушуючи свої очі сяяти. - Так побач!

Вона загарчала, піднімаючи руки високо вгору. Потім одним ривком опустила їх і голосно видихнула. Тієї ж миті величезна біла блискавка вдарила з неба прямо в землю перед фортецею, на цілу секунду осяявши все навколо своїм світлом. Через рів вже було перекинуто дерев'яні широкі містки, які майже повністю його перекрили. Як їм удалося безшумно це зробити? Сотні сходів виднілися поверх армади синьопиких. Поки що в бій підуть лише амаліони. Воно й не дивно — першими підуть ті, кого не шкода. Ще за секунду тиша тріснула навпіл від грому з небес та войовничих криків нападників. Амаліони зрозуміли, що ховатися більше немає сенсу. Десятки тисяч горлянок видавили з себе нестямні крики. Мабуть, якби зараз Максуд спробував щось сказати солдатові поряд із собою, то той би його не почув. Маршал усміхнувся. Все, як за старих добрих часів. Тільки він слабший. Поки що.

Максуд відійшов ближче до внутрішнього краю стіни і до сходів. Пошукав очима швидкохода. Той стояв унизу.

- Передай “усім на рубіж назад”! - спробував докричатися до нього воїн.

Той кивнув і побіг до похмурих та інших драйтлів, що чекали свого часу. З глухого звуку стало зрозуміло, що ворог почав масово приставляти сходи. Раптом темне до цього моменту небо осяяло синіми вогнями. Стріли Химерниць. Вони летіли з усіх боків у захисників фортеці. Сині із зеленим відливом, білим або сірим. Були просто яскраво сині. Поки великої шкоди сині смужки, що світилися вночі, не могли завдати. Більшість воїнів сховалися за виступами на мурах. Атака розпочалася. Союзні Химерниці, отримавши хоч якусь інформацію про ворога, випустили залпи в ті місця, де, на їхню думку, розташовувалися ворожі Химерниці. Потім Сандрін та інші виставили щити, повністю розкривши своє місцезнаходження. Нехай на деякий час вони стануть мішенями. Так краще. Поки амаліони не заберуться на стіни. Після цього Химерниці ворога перестануть обстрілювати захисний редут. Але зараз Хиерницям коаліції потрібно було витримати серйозний масований обстріл ворога. Максуд помітив, як Сандрін застрибнула зверху на виступ. Вона прибрала щит, залишивши горіти лише очі і яскраве фіолетове волосся. Вона навмисне зробила себе мішенню. І це правильний крок. Більшість з ворожих Химерниць спробують убити в першу чергу її, беззахисну фіолетовооку Химерницю. Максуд не схибив у своїх роздумах. Тут же в дівчину полетіли стріли з різних боків армії амаліонів. Звичайно, вони не могли завдати їй шкоди. А ось вона у відповідь ще й як могла. Анне Сандрін Андрекорв випускала свої сині лінії, що світилися особливо яскраво такої темної ночі, з великою швидкістю. Сині крапельки безперервно крутилися навколо її зап'ясть, чекаючи, поки володарка не відправить їх у потрібному напрямку. І чекати їм доводилося недовго.

Воїн перевів погляд на Амайанту, продовжуючи боковим зором спостерігати за своїми солдатами. Потім вираз обличчя богині змусив його повноцінно до неї повернутись. Дівчина у золотому не ворушилася. Її відкритий рот і витріщені очі змусили Максуда захвилюватися. Що могло викликати таку реакцію богині? Воїн простежив за нею поглядом. Вона не зводила очей із Сандрін. Ворожі силові лінії розбивалися, не долітаючи до неї лічених сантиметрів. Деякі відлітали вгору чи вбік і продовжували рух у невідомому напрямку, інші розліталися і обсипалися битим склом.

- Має амулет. - пояснив Максуд.

Амайанта, здавалося, його взагалі не слухала. Обличчя її не виражало жодних емоцій. Тільки широко розплющені очі й відкритий рот говорили про її подив. Перші команди Калібрісто заглушили виття ворога. Чемпіони в одну мить піднялися. Потужний одночасний видих тисячі воїнів. Перші з ворогів, хто зважився піднятися на фортецю, були відкинуті блискавичною атакою чемпіонів. Битва розпочалася. Тепер Химерниць треба вести геть. Ворожі Химерниці у цій атаці діяли хитро. Вони випускали стріли і одразу ж ховали очі під каптурами. Максуд був упевнений, що вони ще й місце розташування змінюють, перебігаючи на кілька кроків в один чи інший бік. А от союзні Химерниці собі такої розкоші дозволити не могли.