Розділ 11

Роуз зручно вмостилася за своїм робочим столом, запустила ноутбук і почала шукати інформацію. Її пальці швидко перебирали клавіші, поки вона вводила запити, переглядала старі справи та архівні документи. Вона шукала будь-яку зачіпку: хто був підозрюваним багато років тому, які деталі зникли з офіційних звітів, які справи могли залишитися нерозкритими.

Але чим довше вона шукала, тим більше розуміла, що багатьох даних просто немає в електронній базі. Деякі файли були вилучені, інші обмежені в доступі. Це насторожило її.

Вона нахилилася ближче до екрана, уважно перечитуючи списки підозрюваних у старих справах. Багато імен нічого їй не говорили, але деякі виглядали знайомими. Проте без повної картини їй залишалося тільки здогадуватися.

Роуз закрила ноутбук, трохи роздратовано провівши рукою по волоссю.

— Якщо файли не тут, то вони в архіві, — пробурмотіла вона собі під ніс.

Вона швидко встала, взяла з вішалки куртку, але не стала її одягати — лише перекинула через руку. Вийшовши з кабінету, вона тихо зачинила за собою двері та попрямувала вниз, у підвальне приміщення, де зберігався старий архів.

Спустившись сходами, вона відчула, як повітря тут відрізнялося від офісного — важке, наповнене запахом паперу та пилу. Уздовж стін тяглися високі шафи з коробками та стосами справ, які ніхто не переглядав роками.

Роуз включила настільну лампу, її тьмяне світло осяяло частину приміщення. Вона провела пальцями по полицях, зчитуючи назви папок.

— Давай подивимось, що тут приховано, — прошепотіла вона й почала пошук.

Роуз зосереджено перебирала справи, швидко переглядаючи документи, шукаючи будь-яку зачіпку. Папки були старі, деякі пожовклі від часу, але всі містили інформацію про нерозкриті вбивства та підозрюваних.

Вона витягнула кілька справ, які здавалися їй найбільш підозрілими, і розклала їх на столі:

1. Справа №4782 – Вбивство Марка Бейлі, 1998 рік



Підозрюваний: Генрі Вільсон, бізнесмен.

Злочинець: Невідомий, але справа пов’язана з мафією.

Мотив: Жертва мала компромат на високопоставлених осіб.

2. Справа №5091 – Серійні вбивства жінок, 2004-2006 рр.



Підозрюваний: Томас Грін, колишній судмедексперт.

Злочинець: Відсутні докази, але є схожість із поточними вбивствами.

Мотив: Можлива помста або хвороблива одержимість жертвами.

3. Справа №6120 – Вбивство сенатора Лоренса, 2011 рік



Підозрюваний: Джордж Далтон, приватний підприємець.

Злочинець: Не знайдено.

Мотив: Політичний скандал, ймовірно, корупція.

4. Справа №7488 – Зникнення Джуліанни Райт, 2015 рік



Підозрюваний: Невідомий, але була пов’язана з кримінальним світом.

Злочинець: Імовірно, хтось із місцевої мафії.

Мотив: Свідок у справі про відмивання грошей.

5. Справа №8214 – Убивство поліцейського детектива Ендрю Кларка, 2019 рік



Підозрюваний: Банда «Чорні вовки».

Злочинець: Офіційно не знайдено.

Мотив: Можливо, Кларк знайшов щось небезпечне.

Роуз помітила, що всі ці справи об’єднувало одне — корупція, мафія та раптові зникнення доказів. Вона почала знову передивлятися документи, порівнюючи деталі.

— Усе веде до мафії та впливових людей, — пробурмотіла вона, розуміючи, що починає знаходити щось важливе.

Раптом вона натрапила на ще одну справу, що викликала у неї особливий інтерес. Справа №9300 – Серія загадкових убивств із вигравіруваними хрестами на тілах, удушення.

Її серце закалатало швидше. Це було саме те, що вона шукала.

Роуз швидко розгорнула справу №9300, її очі ковзнули по документах, що містили опис вбивств. Всі жертви були чоловіками, віком від 30 до 50 років. Основна схожість — на тілах залишалися вигравірувані хрести, а причина смерті — удушення.

Вона побачила кілька фотографій із місць злочину. Її пальці стиснули край аркуша, коли вона помітила знайомий почерк у записах патологоанатома.

"Сліди опіків біля вух жертви. Можливо, перед смертю отримував електрошок."

Роуз різко видихнула.

— Це те саме, що і в охоронця Сальваторе...

Її думки почали працювати ще швидше. Вона перевірила дати — вбивства розпочалися ще у 2017 році, але активізувалися лише останні кілька місяців.

Вона знайшла список підозрюваних. Один із них привернув її увагу: Майкл Вестон, колишній поліціянт, зник у 2018 році.

— Зник… або вирішив затаїтися?

Роуз взяла справу та швидко закрила інші. Їй потрібен був план дій. Вона мала з’ясувати, хто стоїть за цим, і зрозуміти, що означає це дивне послання на диктофоні.

Її серце все ще калатало, коли вона зібрала документи, вимкнула світло в архіві та вийшла, повертаючись до свого кабінету.

Роуз спробувала зібрати свої думки, проходячи коридором назад до свого кабінету. Все це починало складатися в одну картину, але вона все ще не могла побачити її до кінця. Її розум вже працював на межі можливостей, шукаючи зв'язки між усіма випадками, підозрюваними та непоясненими факторами.

Вона сіла за свій стіл, відкрила ще раз комп'ютер і почала перевіряти ще кілька баз даних, намагаючись знайти зв'язок між справою про вигравірувані хрести і тим, що вона почула на диктофоні.

Раптом її телефон зазвонив. Це був Джонсон.

— Роуз, я щойно отримав нову інформацію. Тіло охоронця Сальваторе зникло з моргу. Це не помилка. Хтось забрав його, — сказав він, і в голосі прозвучала тривога.

— Що? — Роуз різко піднялася зі стільця, стискаючи телефон. — Як це могло статися?

— Ми перевірили камери, але на знімках нічого не видно. Хтось обережно вивіз тіло. Це не просто крадіжка, це частина чогось більшого.

Роуз відчула, як її серце знову починає калатати швидше. Це вже не була випадковість. Хтось рухався на кілька кроків попереду, а вона лише намагалася зібрати всі деталі пазлу.

— Дякую, Джонсон. Я вирушаю на місце, — сказала вона, відключаючи зв'язок.

Погляд Роуз став рішучим. Вона повинна була з’ясувати, хто стоїть за цими подіями і чому вони почали впливати саме на неї.

Вона встала і направилася до дверей. Вибігши на вулицю, викликала таксі. Її план був простим — добратися до моргу та дізнатися, хто міг забрати тіло охоронця Сальваторе і чому це важливо для її розслідування.

Її відчуття підказували, що вони на правильному шляху. Але що саме вони шукали?Роуз спробувала зібрати свої думки, проходячи коридором назад до свого кабінету. Все це починало складатися в одну картину, але вона все ще не могла побачити її до кінця. Її розум вже працював на межі можливостей, шукаючи зв'язки між усіма випадками, підозрюваними та непоясненими факторами.