Руде чудо

- Привіт, Бороданю,  завтра на Краматорськ бусік йде, ще є місце, можемо від тебе пару коробок взяти. Ти писав, що плануєш свічки передати.
До речі, шо там зі збором? Можна через Польщу привезти.

- І тобі не хворіти! Навіть не знаю як дякувати!!! Маю три ящики. Хлопці казали заберуть з Краматорська. Там ще мої дівчата печива напекли. Уже спакували, так шо і для тебе смаколик є. Коли плануєш?

- Думаю, о 10 будемо! Ще до центру і в пару місць заскочити треба, сам розумієш…

За печиво передавай від мене величезний дяк!!! Смачнішого за Ольчин ніде не їв… Так шо, навіть не знаю, чи довезу хлопцям)) Все... Жартую. Чекай.

Слухай, тут така справа, ти ж Бориску пам’ятаєш? Ну, кримського. Той, що на Лиман харчі возив?

- Ольчиного земляка? Так, а шо з ним?

- Пропав. До точки не доїхав і на зв’язок уже два дні не виходить… Там з мережею трабли, тож все може бути, але сам розумієш…

- От, дідько! Він сам поїхав?

- Та ні, звичайно. Шукають їх. Молюся, щоб знайшли …

Я це до чого… Він перед від’їздом у мене Марту залишив. Ну, ту, руду, що з-під Лиману влітку забрав. Хороша дівчинка. Спокійна. Тіки худюща… А я не знаю на скільки їду. Її не можна саму лишати, може хай у тебе поживе?

- Слухай, ні. Вибачай. Ну куди мені? Та і Олі що я скажу?

- Хочеш я з Ольою сам поговорю? Ну дуже треба! Не можна її саму…

- Може в кого іншого? Куди я її візьму в чужу хату? Ти ж знаєш…

- Нема... ти – моя остання надія.

- Добре, привозь. По-живому ріжеш. Сам з Ольою поговорю. Може знайдемо когось, з ким вона поживе… От лихо… До завтра!

- Привіт, Бороданю. Я під Запоріжжям, завтра їдемо на Бахмут. Затримаюсь ще на тиждень. Тут капєц, як гаряче. А тих сук не меншає…
Але я не про це. Завтра з Полтави буде машина, заберуть свічки, десь по обіді у тебе будуть. Ще сітки шукають, може знаєш в кого є?
Як там Марта? Як вони з Ольою?

- Здоровий бувай. Свічки спакував. Дівчата, як завжди, смаколиків напхали, наших попаснянських, так шо буде чим поласувати. Про сітки щойно дзвонив, спробуємо знайти…

Тримайтеся там.

А Марта, Марта нормально. Вони навіть з Ольою ужилися. Сам в шоці. Хороша дівчинка, чудо просто.

- Привіт, Бороданю, я в Павлограді на пару днів. Забув сказати, там передали ящик аптечок, треба буде Мишку передати. Напишеш йому?
 Як там Марта?

- Бувай здоровий! Уже. Мишко тобі мільйон дяків шле. Дуже на них чекають.
З Мартою все добре. Їсть за трьох. Оля каже, від’їдається за весь рік. Гарнюня стала.

Тримайся там, обнімаю!

- Привіт, Бороданю. Чув уже про Бориску? Бусік на міну сів, обгоріли сильно, але живі. Зара в госпіталі. Марті вітання, схоже, вона у тебе надовго.

- Здоровий бувай! А я оце маю тобі сказати, що ти щасливчик!
Марта вчора трійко принесла. Двоє дівчат і хлопчик. Всі руді, як вона сама, лежать муркочать… навіть не віриться… знаєш я після тої ракети в березні думав, що все, нема дому і коти не моє, а зараз точно знаю - закінчиться ця довбана війна, візьму з собою Олю, заберемо Марту, поїдемо до Попасної, де будинок діда був. Відбудуємося. Ще краще буде. І садок знову посадимо, щоб Марті з кошенятами було де…