Розділ 18

Белара

Белгард зібрався прийти до мене ввечері! Зовсім не подумавши, як це виглядатиме з боку: вранці відшмагав наложницю, а ввечері прийшов у її ліжко. Чи тут таке — звична справа? Мимоволі здригаюся від огиди до принца, яка вкотре накотила на мене.

Розумію, що мені залишається тільки радіти, що моє покарання було несправжнім. Іншим, мабуть, так не пощастило…

— Руда! — чую раптом тихий голос з-за дверей. 

— Хто там? 

— Це я, друга руда… 

— Заходь, не заперто… — запрошую свою «бойову» подругу.

Мабуть, принц зрозумів, що замикати двері на замок безглуздо — жодні затвори мене не втримають, — тож пішов від мене, не повернувши ключа. Дівчина штовхає двері й, здивувавшись, що вони не замкнені, заходить.

— Ти як? — запитує, побачивши, що я лежу на ліжку на животі. 

— Терпимо… — відповідаю, не збираючись поки що відкривати правду. Хто знає, як вона налаштована, не варто розкривати наш із принцом маленький секрет. 

— Я чула, принц збирається ввечері знову відвідати тебе… 

— Так… 

— Похітлива худоба! — обурюється дівчина. 

— Він наш господар, — зітхаю я, намагаючись зрозуміти, навіщо вона прийшла. 

— Я можу замінити тебе ввечері… — раптом пропонує вона. 

— Що? — дивуюся я. — Замінити? 

— А чому б і ні? Принц зараз п’є веселющі напої з друзями та до вечора вже не відрізнятиме кози від воза, не те що рудих наложниць одну від одної!

Замислююся над пропозицією та звертаю увагу на те, наскільки ми з нею схожі. У нас однаковий зріст і фігура. Я більш мускулиста, звісно, але під одягом цього не видно. Її волосся трохи довше за моє, але можна трохи вкоротити. А обличчя в темряві принц не помітить. Його інші частини тіла цікавлять!

А вона таки має рацію! Чому б мені не поступитися їй сумнівною честю розважати сьогодні ввечері принца в ліжку? Тим паче нетверезого.

— Добре, — погоджуюся я. — Тільки тобі треба трохи вкоротити волосся… 

— Не проблема! — із готовністю відповідає дівчина та сідає перед дзеркалом. +

— Тебе як звати? — запитую її, беручи до рук ножиці. 

— Марата. А тебе?

— Белла, — називаю вигадане ім’я. Розкривати правду про себе я тут поки нікому не збираюся!

Укорочую волосся нової подруги приблизно на десять сантиметрів. Тепер у темряві нас і тверезий принц навряд чи розрізнить! Домовляємося, що поміняємося місцями, щойно стемніє. Раніше принц однаково не прийде…

Марата йде, а я замислююся. Що буде, якщо принц дізнається про обман? Покарає нас по-справжньому? А чи дізнається він взагалі? З головного будинку вже доносяться крики принца та його друзів. Марата має рацію: підміну наложниці Белгард у такому стані не помітить.

До самого вечора мене ятрять сумніви. Щось болісно стискається всередині, коли я уявляю принца в ліжку з іншою. Кілька разів пориваюся все скасувати, але звуки нетверезих голосів, що лунають із будинку, мене зупиняють.

Починає сутеніти, та Марата приходить до моєї кімнати. 

— Ти не передумала? — запитую її. — Схоже, принц спожив чимало веселющого напою. Це може бути небезпечно… 

— Не передумала. Місцеві дівчата казали, що принц у будь-якому стані не виходить за межі. 

— Не розумію, Марато, ти настільки хочеш потрапити в ліжко принца? Навіщо? 

— Як ти не розумієш, Белло, це мій шанс вийти за принца заміж! 

— Я не розумію… 

— Усім наложницям підмішують у чай засіб проти вагітності. Але він діє не одразу. Зазвичай кілька тижнів принц не торкається нової наложниці, щоб уникнути зачаття. Є шанс, що я завагітнію, і тоді стану його дружиною! Не хвилюйся, я про тебе не забуду, — радісно викладає мені дівчина, і я мимоволі задумуюся: а ми ж із принцом уже були близькі, і я вже можу бути вагітною!

Ось тільки цього мені і бракувало… Тікати… треба тікати звідси якомога швидше! Але як?!

Белгард

Обід з друзями, приправлений непристойною кількістю веселющих напоїв, плавно перетік у вечерю. І тільки коли зовсім стемніло, а Кірах із Нараком заснули просто за столом, я, похитуючись, виходжу з головного будинку на вулицю.

Ночі в Султанаті бувають досить холодними навіть улітку. Мене проймає дрижаки, і я намагаюся відновити в пам'яті, що збирався робити й навіщо покинув теплий дім. 

Руда! Згадую про свою наложницю та про обіцянку забезпечити їй гарячу ніч. Ось там і зігріюся!

Усміхаючись, йду до гарему, намагаючись триматися прямо й не надто хитатися. Вартові зачиняють за мною двері, і я прямую до покоїв моєї дикої лисиці.

Заходжу до кімнати. У напівтемряві, що панує навколо, я бачу лише обриси ліжка.

— Мій принце, ви прийшли! — спросоння голос дівчини звучить хрипко. 

— Я обіцяв тобі пристрасну ніч! — нагадую, лягаючи поруч із нею.